Nadia Sukhorukova 28.08.23.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid031z8SKgVC7Y4HU2CBJo3ceaHT2of4w4zeY749AvE71mZzYkbKmjgKg1XZ1fwTweWzl&id=100087641497337

Lite-Version unseres Todes.

Ein neuer Film über Ereignisse in meiner Stadt.

Wissen Sie, in Mariupol war es nicht nur gruselig, es war höllisch gruselig.

Ich habe in meinem ganzen Leben noch nie so viel Entsetzen gespürt.

Wir alle wollten leben. Und man hat uns laufend getötet. Nicht einzeln, nicht punktuell, sondern scharenweise.

Man bewarf uns mit Bomben, Granaten und Raketen und zerstörte ganze Familien, Kellern und Straßen.

Wir hatten nichts. Es ist nicht nur ein Wort. „Nichts“ bedeutet NICHTS.

Es gab kein Essen, Wasser, Medikamente, Licht, keine normale Toilette, keine Möglichkeit sich zu waschen, nach draußen zu gehen und lebendig wiederzukommen, in Ruhe einzuschlafen, einen Arzt aufzusuchen, sich zu wärmen, Verwandte anzurufen und herauszufinden ob Menschen im Nachbarhaus noch leben.

Damals dachte ich, Mariupol sei die letzte Stadt, die für die Ukraine kämpfte.

Sie werden es nicht glauben, ich dachte, alle wurden schon getötet. Und nur wir halten durch.

Erst später, als sich eine fragile Verbindung zu anderen Städten hergestellt wurde, haben wir aufgeatmet.

Damals schien es uns, dass man uns bald helfen würde. Bald. Schließlich hat die Ukraine durchgehalten.

Wir müssen noch eine Weile durchhalten. Und unsere Mörder werden vertrieben und bestraft.

Und es gab keine Korridore.

Keine OSZE.

Wir hatten nicht einmal die Hoffnung, der Hölle zu entkommen.

Jeder von uns ist Dutzende Male gestorben. Zusammen mit geliebten Menschen, mit Freunden, mit Nachbarn, einfach mit Fremden.

Glauben Sie, dass es einfach ist, umgeben von Leichen inmitten toter Häuser zu leben?

Glauben Sie, man kann einen Film darüber machen?

Plus – minus die Wahrheit.

Angeblich basierend auf wahren Begebenheiten?

Mariupol ist nicht nur eine Stadt, die von Raschitsten getötet und auseinandergerissen wurde.

Mariupol ist immer noch Menschen , die am Leben geblieben sind.

Es besteht kein Grund, uns noch einmal mit Halbwahrheiten zu quälen.

Wir atmen noch und wir haben Schmerzen.

---

Лайт-версія нашої смерті.

Новий фільм про події в моєму місті.

А знаєте в Маріуполі було не просто страшно, було – пекельно страшно.

Я за все своє життя ніколи не відчувала такого жаху.

Ми всі хотіли жити. Кожен. А нас усіх убивали. Не по одному, не вибірково, а одразу пачками.

Закидали бомбами, снарядами, ракетами і обнуляли цілими сім’ями, підвалами, вулицями.

У нас нічого не було. Це не просто слово. „Нічого“ – це означає НІЧОГО.

Не було їжі, води, ліків, світла, нормального туалету, можливості вмитися, вийти на вулицю та повернутися живим, заснути в тиші, звернутися по допомогу до лікаря, просто зігрітися, зателефонувати рідним, дізнатися, чи є живі у сусідньому будинку.

Я ж тоді думала, що Маріуполь залишився останнім із міст, які борються за Україну.

Ви не повірите, я думала, що всіх убили. І лише ми тримаємося.

Це вже потім, коли з’явився примарний зв’язок з іншими містами, ми видихнули.

Тоді нам здавалося, що нам допоможуть. Дуже скоро. Адже Україна вистояла.

Нам треба протриматися зовсім небагато. І наших убивць проженуть і покарають.

І не було жодних коридорів.

Жодних ОБСЄ.

У нас не було навіть надії вибратися з пекла.

Кожен із нас помирав десятки разів. Разом із близькими, із друзями, із сусідами, просто з незнайомими людьми.

Ви думаєте легко жити в оточенні мертвих тіл серед мертвих будинків?

Думаєте, чи можна про це зняти фільм?

Плюс – мінус правда.

Нібито заснований на реальних подіях?

Маріуполь це не просто місто вбите і роздерте рашистами.

Маріуполь – це ще люди, що залишилися живими.

Не треба нас знову мучити напівправдою.

Ми дихаємо і нам боляче.

Nadia Sukhorukova 18.08.23

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0CgmmB85pjsXAiy8qSN83c7RDLS867WHaFHN4sugKN63MXA66X1ZeNhLsft6MUA4El&id=100087641497337

Lisa starb sofort. Das Letzte, was sie sah, war ihre Mutter und die zerschossene Myropolitska Straße.

Lisa war sechs Jahre alt und hatte ein langes Leben vor sich. Aber die Ruzzеn, die Mariupol quälten, beschlossen, sie zu töten.

Vor ihrem Tod war Lisa mit ihrer Mutter. Sie fuhren ein Auto. Sie versuchten dem schrecklichen Beschuss zu entkommen. Sie wollten die Stadt verlassen.

In Mariupol gab es den Tod, und sie wollten leben.

Es ist doch normal, wenn man leben will?

Der Tod ließ Lisa nicht los. Sie hat es mitgenommen. Lisa sah aus wie ein Engel. Mit langen Haaren und klaren, großen Augen. Sehr sanft und freundlich.

Sie hätte nicht sterben dürfen. Mutter und Nachbarin schützten das Mädchen mit ihren Körpern.

Doch das Projektil traf das Auto und spaltete es wie ein Ei. Der Tod nahm die kleine und wehrlose mit.

Der Lisa’s Mutter wurden beide Beine abgerissen.

Kristinas Mann wurde von der Druckwelle aus dem Auto geschleudert, ihm wurde der Arm abgerissen. Er fiel in Ohnmacht.

Krystyna konnte nicht einmal in die Dunkelheit eintauchen, um die Hölle um sich herum nicht zu sehen.

Eine alte Frau half ihr, ihre Hand zu befreien, und dann gab ihr ein Junge mit dem Fahrrad Wasser. Krystyna hatte damals schreckliche Durst. Sie brannte vor Schmerz.

Jemand aus Mariupol half, ihren Mann ins Krankenhaus zu bringen. Er hatte bessere Überlebenschancen als sie.

Sie blieb mit ihrer kleinen Tochter im Auto. Tote Lisa. Sie war in der Nähe. Sie wärmte die eisige Hand ihrer Tochter mit ihren Handflächen. Sie verstand, dass das dies ihr Ende war.

Es tat ihr sehr leid, dass sie nicht vor Lisa gestorben war.

Der schmerzhafte Schock half Christina, nicht an seelischen Schmerzen zu sterben.

Christinas Schmerz erfüllte das Auto, dann die Myropolitska-Straße und dann die ganze Stadt. Er vermischte sich mit dem Schmerz anderer Menschen und erreichte den Himmel.

Aber der Himmel half nicht. Russische Flugzeuge kreisten darin wie Falken über ihrer Beute.

Die Leute haben Christina geholfen. Sie kennt ihren Namen nicht. Sie konnten sie unter Beschuss ins Krankenhaus bringen.

Die kleine Lisa blieb im Auto. Sie war einige Zeit dort geblieben. Eine Frau von der Straße in der Nähe sah ein totes langhaariges Mädchen, hatte aber Angst, sich zu nähern.

Diese Frau macht sich immer noch Vorwürfe, dass sie nicht die Kraft gefunden hat, Lisa zu begraben. Sie hatte große Angst.

Lisa ähnelte ihrer Tochter. Die Frau näherte sich regelmäßig dem Auto, konnte sich aber nicht überwinden, das Mädchen zu berühren.

Lisa wurde später von anderen Menschen begraben. Entweder von Verwandten oder Freiwilligen. Christina konnte sie nicht sehen.

Zu dieser Zeit lag die in sterben, ohne Medikamente, Verbände und Schmerzmittel im Krankenhaus Mariupol.

Aber wie durch ein Wunder gelang es ihr zu überleben. Sie erlitt höllische Schmerzen, Infektionen und viele Operationen.

Jetzt ist sie in Lettland und braucht sehr unsere Hilfe.

Sie träumt von einer Prothese, damit sie wieder laufen lernen kann.

Es ist irgendwie eine Wahnvorstellung. Eine junge Frau träumt von einer Prothese.

Vor dem russischen Angriff war sie stark, glücklich und gesund.

Sie arbeitete in einem Krankenhaus und machte mit ihrer Tochter Urlaub am Meer.

Jetzt träumt sie davon zu Lisas Grab zu kommen, wenn sie wieder laufen lernt und Mariupol wieder eine ukrainische Stadt wird.

Sie vermisst ihren lockigen Baby-Engel sehr.

Ich hinterlasse Ihnen einen Link zu Christinas Seite.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=9673521829389049&id=100001939832046

Alle Daten sind da.

Hier noch PayPal zaikina.kristina90@gmail.com

Und ich weiß, dass mich die Leute in Deutschland und den USA lesen.

Diese Leute sind freundlich und klug. Sie tun viel für die Ukrainer.

Bitte helfen Sie Christina.

Es gibt so viel Schmerz und Verzweiflung in ihrem Leben, dass nicht alle von uns es ertragen könnten.

---

Лізочек загинула миттєво. Останнє, що вона побачила – це мама та розстріляна Митрополитська вулиця.

Лізі було шість, і вона мала жити довго. Але росіяни, які мучили Маріуполь, вирішили її вбити.

Перед смертю Ліза була поряд з матір’ю. Вони їхали машиною. Рятувалися від страшних обстрілів. Збиралися виїхати з міста.

У Маріуполі була смерть, а їм хотілося жити.

Це ж нормально, коли хочеться жити.

Смерть не відпустила Лізу. Вона забрала її із собою. Ліза була схожа на ангела. З довгим волоссям і чистими величезними очима. Дуже ніжна та добра.

Вона не мала загинути. Мама та сусідка закривали дівчинку собою.

Але снаряд потрапив у машину і розколов її, мов яйце. Смерть забрала – маленьку та беззахисну.

Кристині, Лізіній мамі відірвало обидві ноги.

Чоловіка Кристини вибуховою хвилею викинуло з машини та відірвало руку. Він знепритомнів.

Кристина навіть не змогла поринути у темряву, щоб не бачити пекла навколо себе.

Якась бабуся допомогла їй звільнити руку, а потім хлопчик з велосипедом дав води. Кристині тоді дуже хотілося пити. Її спалював біль.

Хтось із маріупольців допоміг доставити до лікарні її чоловіка. Він мав більше шансів вижити, ніж вона.

Вона залишилася в машині разом із маленькою донькою. Мертвою Лізою. Була поряд. Грела в долонях крижану руку доньки. Розуміла, що це все.

Дуже шкодувала, що не загинула раніше за Лізу.

Больовий шок допоміг Кристині не померти від душевного болю.

Біль Кристини наповнив машину, потім вулицю Мирополитську, потім все місто. Він змішався із болем інших людей і дістав до неба.

Але небо не стало допомагати. У ньому кружляли російські літаки, як шуліки над здобиччю.

Кристині допомогли люди. Вона не знає їхнього імені. Вони змогли під обстрілом привезти її до лікарні.

Маленька Ліза залишилася у машині. Вона була там ще якийсь час. Жінка з вулиці поблизу бачила мертву довговолосу дівчинку, але боялася підійти.

Ця жінка досі дорікає собі за те, що не знайшла сил поховати Лізу. Їй було дуже страшно.

Ліза нагадувала дочку. Жінка періодично наближалася до машини, але так і не змогла подолати себе, щоб доторкнутися до дівчинки.

Лізу згодом поховали інші люди. Чи то родичі, чи то волонтери. Крістіна не змогла її проводити.

Вона в цей час вмирала без ліків, перев’язок та знеболюючого у маріупольскої лікарні.

Але, дивом, змогла вижити. Пройшла через пекельний біль, зараження, та багато операцій.

Зараз вона у Латвії і їй дуже потрібна наша допомога.

Вона мріє про протези, щоби знову навчитися ходити.

Це якесь марево. Молода жінка мріє про протези.

До нападу росіян вона була сильна, щаслива, здорова.

Працювала у лікарні та відпочивала з донькою на море.

Зараз мріє, що коли навчиться ходити і Маріуполь знову стане українськім містом, то приїде на могилу Лізи.

Вона дуже сильно сумує за своїм кучерявим янголятком.

Я залишаю вам посилання на сторінку Кристини.

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=9673521829389049&id=100001939832046

Там є усі дані.

І я знаю, що мене читають люди у Німеччині та США.

Ці люди добрі та світлі. Вони дуже багато роблять для українців.

Будь ласка, допоможіть Кристині.

У її житті стільки болю та розпачу, що не кожен із нас зміг би це винести.

Nadia Sukhorukova 10.09.23.

Meine Stadt ist heute 245 Jahre alt. Und er ist sehr unglücklich ohne uns.

***

Diejenige, die aus Mariupol herausgekommen sind, träumen von dieser Stadt, sehnen sich danach, langweilen sich ohne sie.

Schreiben Beiträge, laden Fotos hoch. Stechen mit einer Spitzhacke in die Wunden.

Es tut sehr weh.

Es tut mehr weh, als unter Bomben zu sitzen.

Damals wussten wir, dass wir überleben mussten.

Um jeden Preis.

Oder sterben, aber sofort.

Nicht unter Wunden leiden, nicht bluten, nicht unter Trümmern heulen.

Wir beteten um Erlösung oder einen glücklichen Tod.

Entweder oder.

Für einen Volltreffer.

Oder eine tonnenschwere Bombe.

Damit es durchschlägt – vom neunten bis zum ersten Stock.

Ohne Qual.

Dafür hatte man weder Kraft noch Mut.

Wenn du vor Schmerz schreist, hat man Angst vor dir und hört auf, dich zu lieben.

Man weiß nicht, wie man helfen könnte.

Man will, dass du endlich schweigst.

Unser Planet ist eine gequälte Stadt in der Nähe des Asowschen Meeres.

Wir lieben es und wollen es wiederbeleben.

Wir glauben, dass es möglich ist.

Unser Glaube tut uns weh.

Wir streuen unsere Erwartungen und Hoffnung auf Wiederkehr in Wunde wie Salz. Wir arrangieren uns mit Verlusten nicht.

Es fällt uns schwer, unseren Schmerz zu erörtern.

Sehnsucht nach der zerstörten Stadt.

Nach toten Hochhäuser, nach toten geliebten Menschen.

Die Kälte des Kellers und die wilde Angst, die an der Seele nagt, in Worte zu fassen.

Eine Person versprach mir, dass es eine Phase der Akzeptanz geben würde und ich alles akzeptieren würde, was mir genommen wurde.

Ich werde mich abfinden und nicht mehr mit den Kopf durch die Wand rennen.

Ich werde nicht verrückt, wenn der Hass überhandnimmt und ich mich rächen möchte.

In die Stadt zurückkehren und sich an denen rächen, die uns getötet haben.

An diejenigen, die uns keine Chance gegeben haben.

Jemand drückte im Flugzeug den Abzug, lud die Waffen nach und fuhr mit einem Panzer über unsere Seelen.

Ich frage mich, ob jemand bereits das Stadium der Akzeptanz erreicht hat?

Wenn wir lächeln, bedeutet das nicht, dass wir glücklich geworden sind.

Wir haben einfach gelernt, durchzuhalten.

Unser Schmerz hat kosmische Ausmaße angenommen, aber wir verbergen ihn vor den Augen anderer.

Unsere Angst gilt nicht nur Mariupol.

Wir fürchten um Charkiw, Saporischschja, Mykolajiw, Odessa, Cherson, Kriwyj Rih und andere ukrainische Städte.

Wir wissen, wie es ist, wenn die Heimatstadt, in der noch Menschen leben vor eigenen Augen stirbt .

Mariupol entfernt sich immer weiter und verlässt mich. Er ist wie ein Fremder. Ich kann ihn nicht einholen.

Aber ich möchte nach wie vor nach Hause zurückkehren. In meine ukrainische Stadt.

---

Моєму місту сьогодні 245 років. І йому дуже зле без нас.

---

Той, хто вибрався з Маріуполя – мріє цим містом, тужить по ньому, нудиться без нього.

Пише пости, викладає фото. Колупає рани ціпком.

Це дуже боляче.

Боляче, ніж сидіти під бомбами.

Тоді ми знали, що треба вижити.

Будь-якою ціною.

Або померти, але одразу.

Не страждати від ран, не стікати кров’ю, не вити під завалами.

Ми молилися про спасіння чи щасливу смерть.

Або – або.

Щоб пряме влучення.

Або багатотонна бомба.

Тільки наскрізь – від дев’ятого до першого поверху.

Без мук.

На них немає ні сили, ні відваги.

Коли кричиш від болю, тебе бояться і перестають любити.

Не знають, як допомогти.

Хочуть, щоби ти замовк.

Наша планета – закатоване місто біля Азовського моря.

Ми його любимо та хочемо оживити.

Ми віримо, що це можливо.
Наша віра завдає нам болю.

Ми посилаємо рану, як сіллю, чеканням. Надією на повернення. Не упокорюємося з втратою.

Нам важко розповісти наш біль.

Тугу за знищеним містом.
За мертвими висотками, за загиблими близькими.

Передати словами холод підвалу та дикий страх, що вгризається в душу.

Одна людина пообіцяла, що буде стадія прийняття, і я прийму все, що в мене забрали.

Я змирюся і не пробиватиму головою стіну.

Не божеволітиму, коли ненависть зашкалює і хочеться помститися.

Повернутись у місто та помститися тим, хто вбивав нас.

Тим, хто не давав жодного шансу.

Хтось тиснув на гашетку в літаку, перезаряджав гармати, наїжджав танком на наші душі.

Цікаво, у когось вже настала стадія прийняття?

Якщо ми посміхаємось, це не означає, що ми стали щасливими.

Ми просто навчилися терпіти.

Наш біль розрісся до космічного масштабу, але ми його ховаємо від чужих очей.

Наш страх не лише про Маріуполь.

Ми боїмося за Харків, Запоріжжя, Миколаїв, Одесу, Херсон, Кривий Ріг та інші українські міста.

Ми знаємо, як це, коли на твоїх очах вмирає рідне місто, де й досі є люди.

Маріуполь видаляється і йде від мене. Він, як чужий. Я не можу його наздогнати.

Але, як і раніше, хочу повернутися додому. До свого українського міста.

---

Nadia Sukhorukova 10.08.23

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid02ohRWhqSsjdRxf9gYbgjYok7W9ocAA97Vzjt9At1imWLREbPdwGL5JeCqAR1RxQj2l&id=100087641497337

Alles, was übrig blieb, passt auf eine Handfläche.

Die Schlüssel zu unserer Wohnung. Von der Metalltür, die der Mann schloss, als er zum Luftschutzraum ging. Ich weinte über die Schlüssel wie über einen Toten. Und konnte nicht aufhören.

Ich versteckte mich im Badezimmer, drückte meine Hände mit den Schlüsseln an meine Brust und biss mir auf die Lippen, damit mein Schluchzen das Geräusch des Wassers nicht übertönte.

Man erzählt von den verschiedenen Phasen der menschlichen Trauer. Wann kommt die Phase der Akzeptanz??? Ich steckte in den Phasen der Verleugnung und Wut fest.

Manchmal vergesse ich die Trauer und es kommt mir vor, als sei mein Mariupol irgendwo in der Nähe.

„Sie werden nicht mit uns auf demselben Planeten leben können!“

In unserem Zugabteil fuhr ein Junge aus Cherson. Er ist vor der russischen Welt davongelaufen. Er erzählte fast nichts darüber, was in seiner Stadt geschah.

Sein Gesicht veränderte sich, als er erfuhr, dass wir aus Mariupol kamen.

Dann sagte er dies über die russischen Besatzer.

Orks werden auf dieser Erde wirklich nicht mehr leben können. Sie werden es auch nicht im Himmel schaffen, und sie werden es auch nicht unter Wasser schaffen.

Die Fische werden sie da rausdrängen, weil sie sich ekeln werden, sich neben Mördern zu befinden.

Der passendste Aufenthaltsort der Besatzer ist die Hölle. Sie schaffen sie immer um sich herum, weil es ihnen dort vertraut und bequem ist.

Ich habe eine Frau getroffen, deren Sohn mit ihnen kämpft.

Sie wartet auf ihn und betet für den Sieg. Sie glaubt, dass Gott viele Engel gesandt hat, um ihm und seinen Brüdern zu helfen.

Die Engel bedecken sie mit ihren Flügeln, damit die Orks ihnen nichts anhaben können.

Die Mutter des Verteidigers ist klein und traurig, ihr Blick ist wirr.

Früher wog sie fünfzig Kilogramm, jetzt weniger.

Die macht sich Sorgen um ihren Sohn und isst kaum etwas.

Ich habe Angst, sie zu berühren. Sie ist so zerbrechlich, wie eine Porzellanpuppe.

Mariupol ist ein Codewort für sie und für mich. Es lässt meine Brust brennen.

Wir sind Tränen nah, schämen uns aber, wir schauen weg und flüstern. Unsere Stimme bricht.

Wir sind stumm vor unserem gemeinsamen Schmerz.

Ich habe von einer Kuppel über der Stadt geträumt, als die Russen uns bombardierten. Ich stellte ihn mir im Kopf vor.

Er bewahrte uns vor dem Tod.

Die Kuppel wurde regelmäßig durch Bomben und Minen zerrissen, aber ich habe sie sorgfältig mit transparenten Fäden zusammengenäht.

Es gab keine Sirene. Ich dachte: Höchstwahrscheinlich wurde der Alarm Anfang März ausgerufen und wurde nie aufgehoben.

Was bringt es, den Luftalarm aufzuheben, wenn in fünf Minuten wieder ein russischer Pilot über die Stadt fliegt und sieht nach, wo die Bombe abgeworfen werden kann?

Auf Häuser? Auf ein Krankenhaus oder einen Theater? Auf einen Schwimmbad mit dem Luftschutzbunker?

Genau dorthin, wo mehr Menschen gibt, wo es am schmerzhaftesten sein wird.

Nach Mariupol lebten wir einige Zeit in Tschornomorsk.

Auch er wird jetzt vom Feind angegriffen.

Das Leben im Krieg ist wie ein endloser Tunnel.

Ich bin einmal in einem Auto durchgefahren. Man freuet sich, wenn das Licht vorne erscheint.

Und dann stellt sich heraus, dass das entgegenkommende Auto mit seinen Scheinwerfern leuchtet. Und die Sonne ist noch weit weg.

Es leben wundervolle Menschen in Tschornomorsk. Sie lächelten. Selbst als mein Gesicht in der Dunkelheit des Tunnels versank.

Dank ihnen begann ich auch zu lächeln.

In Mariupol war ich während der Blockade immer überrascht, wenn mich jemand mit einem Lächeln ansprach.

Einmal gingen wir mit Natalya in der Nähe ihres neunstöckigen Gebäudes spazieren und zwei Frauen mit Hüten und Hunden fragten: „Wie geht es dir?“ – und lächelten.

Wir antworteten, dass alles normal sei. Sie sagten: „ihr seid ganz toll! Bei euch wird alles gut!“

Sie haben es nicht erraten. Mit uns ist nichts gut. Im Mariupol ist generell alles schlecht.

Natalyas Mann ist gestorben, mein Cousin auch. Ich kann meine Verwandten und Freunde nicht finden. Ich bin nicht zuhause.

Ich lebe jedoch und lächle.

Ich lächle aus den Tiefen des Tunnels. Und mein Lächeln ähnelt manchmal einer Grimasse.

So habe ich als Kind meine Tränen versteckt – mit einem angestrengten Lächeln.

In Tschornomorsk gingen wir die Allee des Friedens entlang, das ist die Hauptstraße. In Mariupol gibt es keinen Prospekt des Friedens mehr.

Die dortige Hauptstraße wurde von den Besatzern zerstört. Geistig und physisch.

Sie bombardierten sie, beschossen sie mit Raketen und überrannten sie mit Panzern. Sie haben sie vergewaltigt. Sie haben ihre Seele herausgenommen.

Dort, am Freiheitsplatz, wo die schönsten Konzerte stattfanden, befand sich ein moderner Kinderspielplatz.

Er wurde von mehreren Projektilen getroffen: Wahrscheinlich war der Spielplatz den Besatzern eine Bedrohung.

Das ukrainische Militär versteckte sich definitiv dort – irgendwo zwischen der Rutsche und dem Karussell.

Prospect des Friedens lief vorwärts und endete mit dem Theater.

Der Theaterplatz – mit Brunnen und Alleen – war äußerst schön.

Danach habe ich es auf dem Video einer sehr mutigen Frau gesehen.

Die Folgen des Luftangriffs filmte sie mit ihrem Handy.

Am 16. März 2022 wurde das Theater gnadenlos bombardiert.

Ich weiß bereits, was die Druckwelle mit den Menschen im Gebäude gemacht hat, aber ich habe nicht die Kraft, die Einzelheiten herauszufinden.

Einer der Theaterschauspieler kann es nicht erzählen. Ich kannte ihn vor dem Krieg, danach sah ich ein Interview mit ihm, als er Mariupol verließ.

Es sind zwei verschiedene Menschen.

Er und seine Frau schrieben auf dem Theaterplatz das Wort „Kinder“.

Die Buchstaben wurden sorgfältig gezeichnet, damit sie sogar vom Weltraum aus gesehen werden konnten.

Sie glaubten, dass diese Inschrift sie retten würde.

Sie fühlten sich wie Zauberer, die Menschen beschützen.

Der raschistische Flugzeug zerstörte die Hoffnung, dass alle überleben würden, und den Glauben an Gerechtigkeit.

Wie sich herausstellte, gibt es sie zur Zeit nicht auf Erden.

Sie verschwand am 24. Februar 2022.

Aber ich glaube, dass sie bald zurück kommt.

Sie kommt aus diesem endlosen Tunnel raus.

---

Усе, що залишилося, поміститься на долоні.

Ключі від нашої квартири.

Від металевих дверей, які зачинив чоловік, коли йшов до укриття. Я плакала над ключами, як над небіжчиком. І не могла зупинитися.

Ховалася у ванній, притискала руки з ключами до грудей і закушувала губи, щоб мої схлипи не перекривали дзюркоту води.

Хто там розповідає про різні стадії людського горя? Коли ж буде прийняття??? Я зависла на стадіях заперечення і гніву.

Іноді я забуваю про горе, і мені здається, що мій Маріуполь десь поблизу.

„Вони не зможуть жити з нами на одній землі!“

У нашому купе їхав хлопчина з Херсона. Він утік від ру*кого міра. Майже нічого не розповідав про те, що відбувалося в його місті.

Перемінився на обличчі, коли дізнався, що ми з Маріуполя.

Тоді й сказав це про ро***ських окупантів.

Орки справді не зможуть жити на цій землі. У небі теж не зможуть, і під водою у них не вийде.

Їх виштовхнуть звідти риби, бо гидуватимуть бути поряд з убивцями.

Найулюбленіше місце існування окупантів – пекло. Вони і влаштовують його довкола себе, бо там їм звично та зручно.

Я познайомилася з жінкою, чий син з ними воює.

Вона чекає на нього і молиться за Перемогу. Вірить, що Бог послав йому та його побратимам на допомогу багато ангелів.

Ангели закривають їх крилами, щоб орки не змогли зашкодити.

Мама захисника – маленька й сумна, у неї розгублені очі.

Колись вона важила п’ятдесят кілограмів, тепер менше.

Хвилюється за сина і майже нічого не їсть.

Мені страшно до неї доторкнутися. Така вона тендітна, ніби порцелянова статуетка.

Маріуполь для неї та для мене – кодове слово. Від нього пече у грудях.

Ми ладні плакати, але соромимося, відводимо очі й говоримо пошепки. У нас зривається голос.

Ми оніміли від нашого спільного болю.

Я мріяла про купол над містом, коли рашисти нас бомбили. Я малювала його у своїй голові.

Він закривав нас від смерті.

Купол періодично розривали бомби та міни, але я його акуратно зашивала прозорими нитками.

Сирени не було. Я думала : найімовірніше, тривогу оголосили на початку березня і вже ніколи не скасують.

Який сенс оголошувати відбій, якщо через п’ять хвилин над містом знову шулікою літатиме російський льотчик і видивлятиметься, куди скинути бомбу.

На будинки? На лікарню чи театр? На басейн, у якому є укриття?

Скинути туди, де більше людей, туди, де буде болючіше.

Після Маріуполя, ми жили у Чорноморську деякий час.

Його зараз теж атакує ворог.

Життя на війні схоже на нескінченний тунель.

Я одного разу їхала в такому. Ти радієш, коли попереду з’явилося світло.

А потім виявляється, що зустрічна машина світить фарами. І до сонця ще далеко.

У Чорноморську чудові люди. Вони всміхалися. Навіть коли моє обличчя тонуло у темряві тунелю.

Я теж почала всміхатися завдяки їм.

В Маріуполі, під час блокади, завжди дивувалася, коли хтось звертався до мене з усмішкою.

Якось ми йшли з Наталею біля її дев’ятиповерхівки і дві жінки у шапочках і з собаками запитали: „Як вам ведеться?“ – і всміхнулися.

Ми відповіли, що нормально. Вони сказали: „Які ви молодчинки! Усе у вас буде добре!“

Вони не вгадали. У нас добре не все. У Маріуполі взагалі все погано.

У Наталі загинув чоловік, у мене – двоюрідний брат. Я не можу знайти родичів і друзів. Я не вдома.

Однак я жива й усміхаюся.

Посміхаюся із глибини тунелю. І моя посмішка іноді нагадує гримасу.

Я так у дитинстві приховувала сльози – натягнутою усмішкою.

У Чорноморську ми ходили проспектом Миру, це головна вулиця. У Маріуполі проспекту Миру вже нема.

Головну вулицю там знищили окупанти. Ментально та фізично.

Розбомбили її, розстріляли ракетами й переїхали танками. Вони її згвалтували. Вийняли з неї душу.

Там, на площі Свободи, де проходили найяскравіші концерти, був сучасний дитячий майданчик.

У нього влучило кілька снарядів: напевно, дитячий майданчик чимось неймовірно загрожував окупантам.

Там точно переховувалися українські військові – десь між гіркою та каруселлю.

Проспект Миру летів уперед і впирався у драмтеатр.

Театральний сквер – з фонтанами та алеями – був надзвичайно гарним.

Потім я бачила його на відео дуже сміливій жінкі.

Вона знімала на телефон наслідки авіаудару.

Театр нещадно розбомбили 16 березня 2022 року.

Я вже знаю, що вибухова хвиля зробила з людьми у будівлі, але дізнаватися подробиці нема сили.

Один із акторів театру розповісти їх не може. Я знала його до війни, потім бачила з ним інтерв’ю, коли він виїхав із Маріуполя.

Це двоє різних людей.

Він та його дружина виводили слово „Діти“ на театральній площі.

Старанно промальовували букви, щоб їх було видно і з космосу.

Вони вважали, що цей напис урятує.

Почувалися чарівниками, які захищають людей.

Рашистський літак перервав надію, що всі вціліють, і віру у справедливість.

Як виявилося, на землі її зараз немає.

Вона зникла 24 лютого 2022 року.

Але я вірю, що вона незабаром повернеться.

Вибереться з цього нескінченного тунелю.

Nadia Sukhorukova. 09.08.23

https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0bnzr5nur1q9cnHDESnoiGH2HH5Hkd4XR9JJWJqhz6dwX71HmJjcc4Y2x2giPK5RYl&id=100087641497337

Es ist leicht, angesichts des Todes ehrlich zu sein.

Ohne Beleidigungen, Ambitionen, Hoffnungen und ohne Morgen.

Ich habe alles aufgeschrieben, was ich dachte und sah. Im Notizbuch eines halbtoten Telefons. Ohne etwas zu verschönern. Ohne Angst vor zukünftigen Konsequenzen.

Ich hatte keine Angst, dass ich mich später schämen werde oder jemandem erklären muss: „Es tut mir leid, ich habe es nicht aus Bosheit geschrieben, es liegt nur daran, dass du wirklich ein Idiot bist.“

Wem soll ich es erklären müssen, wenn wir alle sterben werden? Dessen war ich mir sicher.

Ich schrieb ehrlich über die Menschen in der Nähe, über ihre lustigen Streitereien, über die tierische Angst, über die stechende Kälte von innen und außen, über das Gefühl des Todes.

Der Tod erlaubte es nicht zu lügen. Sie ließ mich nicht so tun, als wäre ich besser. Sie erlaubte mir nicht einmal, mich richtig zu waschen.

Wir sind gewöhnliche Menschen in einer gewöhnlichen Hölle. Alle sind gleich. Unabhängig von Alter, Charakter, Krankheiten, Beruf, Vermögen oder bisherigen Erfolgen.

Jeder von uns könnte sterben.

Der Tod spielte mit uns seine Spielchen.

Sie traf uns wahllos ohne genau hinzuschauen. Wir waren alle an seinem Abzug.

Ich stellte mir vor, dass wir ein Spiel spielten und ein Projektil oder eine Miene ein Ball war. Du wendest dich von ihm ab und er fliegt genau zu der Stelle, an die du gesprungen bist.

Ich öffnete das Notizbuch auf meinem Telefon und tippte das erste Wort ein. Dann hörte ich eine Explosion, schnappte nach Luft und schrieb den zweiten. Über den Inhalt habe ich kaum nachgedacht. Ich beschrieb keine Ereignisse, sondern Gefühle.

Jeder Satz, den ich sagte, war wahr. So habe ich noch nie geschrieben. Wie dort, in Mariupol.

Ich dachte, dass mein Telefon bleiben würde, wenn ich getötet werde. Und jemand wird alles lesen, was ich in das Notizbuch geschrieben habe.

Nach einer Weile wurde mir klar, dass es niemand lesen würde. Weil keiner das Telefon finden wird.

Wer braucht schon das tote Ding eines anderen, wenn er keine geliebten Menschen finden kann?

Aber ich habe trotzdem geschrieben. Um nicht verrückt zu werden.

Jedes Wort ist mein Beweis für mich selbst, dass ich noch lebe.

Denn nach zwei Wochen glaubte ich nicht mehr sonderlich daran, dass der Keller, in dem ich sitze, die reale Welt ist.

Der schlimmste Albtraum meiner Stadt ist die ständige Erwartung des Todes und die Angst, dass man bereits tot ist, und es einfach noch nicht verstanden hat.

Ich habe tiefes Mitgefühl mit den Angehörigen der getöteten in Saporischschja.

Heute haben Bastarde aus den benachbarten Vororten erneut auf ihn geschossen.

Ich bin nach der Mariupol-Hölle in diese Stadt gekommen. Ich fuhr durch das besetzte Gebiet.

Es war die erste Stadt, in der ich weinen konnte.

Und die Leute von Saporoschje trösteten und versteckten mich vor dem Krieg.

Dort wurde mir klar, dass ich nicht getötet wurde und ich immer noch fühlen und leben kann.

Sehr schöne Stadt. Sehr kluge und freundliche Leute. Raschisten töten guten und aufgeklärten Menschen.

---

Перед небезпекою смерті легко бути чесною.

Без образ, амбіцій, надій та без завтра.

Я писала все, що думала та бачила. У блокнот напівдохлого телефону. Нічого не прикрашала. Без страху перед майбутніми розбираннями.

Не боялася, що доведеться червоніти або комусь пояснювати: „Вибач, я не зі зла написала, просто ти такий довбоєб і є“

Кому пояснювати, якщо ми всі помремо? Я була впевнена у цьому.

Писала чесно про тих, хто був поряд, про їх смішні сварки, про тваринний страх, про пронизливий холод усередині та зовні, про відчуття смерті.

Смерть не давала брехати. Не давала прикидатися краще. Навіть вимитися нормально не давала.

Ми звичайні люди у звичайному пеклі. Всі рівні. Незалежно від віку, характеру, хвороб, професії, кількості грошей чи минулих досягнень.

Будь-якого з нас могло не стати.

Смерть грала в чікін-пікін пальчик викинь.

Викидала без розбору. Особливо не вдивлялася. Ми всі були у неї на спусковому гачку.

Я уявляла, що ми граємо у вибивного, а снаряд чи міна – це м’яч. Ти відвертаєшся від нього, а він летить саме в те місце, куди ти відстрибнув.

Я відкривала блокнот телефоном і набирала перше слово. Потім чула вибух, хапала ротом повітря та писала друге. Я майже не думала про зміст. Я описувала не події, а почуття.

Кожне моє речення було справжнім. Я ніколи ТАК не писала. Як там, у Маріуполі.

Я думала, коли мене вб’ють – мій телефон залишиться. І хтось прочитає все, що я написала у блокноті.

Через деякий час я зрозуміла, що ніхто не прочитає. Бо телефон не знайдуть.

Кому потрібна чужа мертва річ, якщо не можуть знайти близьких людей?

Але я все одно писала. Щоб не збожеволіти.

Кожне слово – це мій доказ самої себе, що я ще жива.

Тому що через два тижні я вже не особливо вірила, що підвал, де я сиджу – це реальний світ.

Найстрашніший кошмар мого міста – це постійне очікування смерті та страх, що ти вже мертвий, просто не розумієш цього.

Я дуже співчуваю рідним загиблих у Запоріжжі.

Сьогодні виродки із сусідньої недокраїни обстріляли його вкотре.

У це місто я приїхала після маріупольського пекла. Їхала через окуповану територію.

Це було перше місто, де я змогла заплакати.

І жителі Запоріжжя втішали і приховували мене від війни.

Я там зрозуміла, що мене не вбили, і я ще можу відчувати і жити.

Дуже гарне місто. Дуже світлі та добрі люди. Рашисти вбивають добрих і світлих людей.