Schlagwort-Archive: Kultur

Einst in Zargrad, ruhmreiche Kosaken,
Hingen Feinde sie grausam an Haken.
Noch einmal blickt’ er ins helle Licht –
Und sprach in der Todesstunde schlicht:

Refrain:
Es lebe, lebe frei die Ukraine.
Es leben, leben ewig die Kosaken.
Es blühe, blühe rot die Kalina,
Sollen Feinde vergehen auf ewige Zeit! (2)

Wenn Feinde uns pfählten mit grausamer Hand,
Uns lebendig verbrannten im glühenden Brand,
Die Kosaken erflehten vom Henker kein Leben,
Ihr Sinnen war einzig dem Vaterland ergeben.

Refrain

Wer heute lebt und künftig wird leben,
Wer noch die Pfade der Kosaken wird gehen,
Dass Freiheit gedeihe, dass Menschen sich freun –
Gib ihnen, Gott, ein letztes Mal zu sagen!

Refrain

(Rezitation)
Möge niemals die Sonne erblicken,
Wer die Heimat verriet – ihn soll sie nicht schmücken!
Wie Kain, der erste Mörder der Welt,
Sei ihm Vergebung niemals gestellt.
Kein Verzeihen sei jenen gegeben,
Die aus verfluchter Habgier im Leben
Im eigenen Herzen den Freiheitsgeist schlugen
Und dem christlichen Glauben entsagten in dunklen Fugen!

Refrain

Sollen Feinde vergehen auf ewige Zeit!
Hej! Hej!

Як у Цареграді, славних козаченьків,
Вражі бусурмани, вішали на гак.
Глянувши востаннє на цей світ біленький,
У смертну годину козак мовив так:

Приспів:
Хай живе, живе вільна Україна.
Хай живуть, живуть вічно козаки.
Хай цвіте, хай цвіте червона калина.
Нехай згинуть воріженьки на вічні віки. | (2)

Як вороги кляті нас на кіл сажали,
Як живцем палили, у смолі пекли,
Козаки у ката життя не благали
Про долю країни думи їх були.

Приспів.

Хто живе на світі і хто жити буде,
Хто шляхи козацькі буде ще топтать,
Щоб буяла воля, щоб раділи люди, –
Дай їм, Бог, востаннє ці слова сказать.

Приспів.

Речитатив:
Хай ніколи не побачить сонця той,
Хто зрадив Батьківщину,
Як Каїну, першому вбивці на землі,
Ніколи не було, нема і не буде прощення.
Хай так і не буде прощення тим,
Хто заради лаковства проклятого,
Вбив у серці своїм
Волелюбний дух народу нашого,
Відцурався віри християнської!

Приспів.

Нехай згинуть воріженьки на вічні віки!
Гей-гей!

Schwarze Brauen, braune Augen,
Dunkel wie Nacht und klar wie der Tag,
Braune Augen – Mädchenaugen,
Wer lehrte euch Liebesplag?

Schwarze Brauen, braune Augen,
Bange wird mir, wenn ich euch seh.
Schlaflos lieg ich manche Nächte,
Denk an euch in Leid und Weh.

Seid ihr fern – und doch so nahe,
Leuchtet ins Herz wie Sternenschein.
Tragt ihr Gift in euren Blicken,
Oder seid ihr Heiler mein?

Schwarze Brauen – seidne Bänder,
Immer nur euch schaut ich an.
Braune Augen, Dornenaugen,
Immerzu euch schauen kann.

Braune Augen, habt ihr mich verzaubert?
Welchen Zauber sandtet ihr?
Vor dem bösen Blick, ihr Lieben,
Helft nur ihr – nur ihr allein mir.

Чорнії брови, карії очі,
Темні як нічка, ясні як день,
Карії очі - чарі дівочі!
Де ви навчились зводить людей.

Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивитись на вас під час.
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі про вас.

Вас і немає, а ви мов тута.
Світите в душу, як дві зорі.
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахарі.

Чорнії брови - стрічки шовкові!
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці - очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.

Карії очі. Ви поробили,
Наворожили ви щось мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні.