Besser eine Million Pakete „dorthin“ als eine „von dort aus“…
Für viele Militärfamilien ist es seit langem Routine, mindestens mehrmals im Monat Pakete an ihre Lieben, die sich im Kriegsgebiet befinden, in verschiedene Landesteile zu schicken.
Aber es kommt der Tag, an dem man nicht zum Postamt geht, um zu senden, sondern um zu empfangen…
Wie immer fragt ein netter Postbeamter: „Werden Sie es kontrollieren?“, und an diesem Punkt beginnen die Emotionen zu kochen.
Diese Kartons enthalten das, wovor jede Ehefrau, Mutter, Schwester, Tochter Angst hat, es zu sehen.
Schweigend nimmt man alles mit und geht, und zu Hause packt man mit zitternden Händen die geliebten, beängstigenden Kartons aus. Es ist nicht viel darin: eine Tasche mit persönlichen Gegenständen (eine einfache grüne Tasche, aber sie enthält die ganze Welt ihres Besitzers), Stiefel (vielleicht intakt oder von Granatsplittern zerrissen oder nur einer), eine Schutzweste (oft blutverschmiert oder mit Granatsplittern bedeckt), ein Helm (wenn man noch einen hat, natürlich). Jedes dieser Pakete ist anders zusammengesetzt, aber schmerzhaft ähnlich. Man spürt diesen Geruch sofort… man kann ihn nicht mit etwas anderem verwechseln und man kann ihn nicht vergessen. Der Krieg riecht nicht nach Zigaretten oder starkem Kaffee, wie man uns im Kino gezeigt hat. Krieg ist der Geruch des Blutes eines geliebten Menschen auf der schmutzigen Schutzweste, ein Geruch, der denjenigen, der ihn gerochen hat, immer verfolgen wird.
Wir hatten Glück, wenn man das so nennen kann. Ein Schrapnell im Hals, ein angerissener Arm – Glück, ja… Und all das, all dieser Schmerz und das Grauen muss eine Frau erfahren, die ihr ganzes Leben den anderen gewidmet hat, die sich immer um alle gekümmert hat. Wo ist die Gerechtigkeit, wo ist die Bumerang-Regel, von der alle so gerne reden? Aus irgendeinem Grund hört das Universum nicht auf uns…
Kommentar:
Ja, du hast Recht Nadezhda, es tut weh, es tut wirklich weh 😭💔, solche Pakete von dort zu erhalten. Diese grüne Farbe der Tasche ist immer noch vor meinen Augen, ein Geschrei im ganzen Haus 😭💔 als ich diese Kisten öffnete, ein Schrei, Tränen und der Geruch deines geliebten Menschen, deines geliebten Mannes 😭💔, den du nie wieder sehen wirst, nicht nur lebendig, sondern sogar in einem offenen Sarg, und du wirst seine Hand nicht einmal zum letzten Mal halten können. Nur einen geschlossenen Sarg, und du weißt nicht wann, und ein Foto aus dem Leichenschauhaus, das dir gezeigt wurde 😭💔. Du hast also Glück, du lebst, und du musst leben. Bumerang …. Und die Welt fängt erst an, etwas zu tun, wenn solche „Befreier“ zu ihnen kommen, erst dann fangen sie an, sich den Kopf zu zerbrechen, und jetzt brennt gerade „das Haus eines anderen“. Wir wünschen dir eine schnelle Genesung.
Краще мільйон посилок «туди», ніж одна «звідти»…
Для багатьох родин військових вже давно стало буденністю хоча б кілька разів на місяць відправляти посилки найріднішим у різні куточки країни, що є зоною бойових дій.
Але настає день, коли йдеш на пошту не відправляти, а забирати…
Як завжди, приємний робітник пошти питає : «оглядати будете?» і в цей момент емоції вже починають брати гору.
В цих коробках те, що боїться побачити кожна дружина, мама, сестра, донька.
Мовчки забираєш все і ідеш , а вдома тремтячими руками розпаковуєш ті заповітні, страшні коробки. В них не так багато: баул з особистими речима(звичайний, зелений такий, але в ньому цілий світ його власника), берці(може цілі, а може пошматовані уламками, чи взагалі один), броня (частіше за все в крові, або уламках), шолом( якщо лишився, звичайно). Кожна з таких посилок в чомусь різна за складом, але до болю однакова. Одразу відчуваєш цей запах… його ні з чим не сплутати і не забути. Війна не пахне цигарками , чи міцною кавою, як нам показували в кіно. Війна-це запах крові найріднішої людини на брудному броніку, запах, що переслідуватиме завжди того, хто його колись відчув.
Нам пощастило, якщо це можна так назвати. Уламок в шиї, розірвана рука -пощастило еге ж… І все це , весь цей біль і жах має переживати жінка, яка все своє життя присвятила іншим, завжди про всіх піклувалась. Де та справедливість, де правило бумеранга , про які всі так полюбляють говорити? Чомусь не чує нас Всесвіт…
Коментар:
Так ти Надія права, боляче, дуже боляче 😭💔 отримувати такі посилки з відти. Так цей зелений колір баула стоїть у мене і досі перед очима,крик на всю хату 😭💔коли я відкривала ці коробки,крик, сльози і запах рідної тобі людини, коханого чоловіка 😭💔, якого вже більше ти ніколи не побачиш ,не тільки живим,але навіть в откритій труні,і не потримаєш в останній раз за руку. Тільки закрита труна,і ще не знаєш через який час,і фото з моргу яке показали😭💔. Так тобі пощастило,ти жива,і ти повинна жити. Бумеранг …. А всесвіт почне щось робити, тільки тоді коли прийдуть до них такі АсВаБаДітЄлІ, тільки тоді почнуть чухати свої потилиці,а зараз як завжди,,чужа хата скраю“. Швидкого одужання тобі
Übersetzungen zum Thema Ukraine 