Das Schilfgras war meine Wiege,
Ich bin in den Sümpfen geboren und aufgewachsen.
Ich liebe mein Haus in Polissya,
ich liebe meinen in Trauer versunkenen Wald.
Oh, der endlose Sumpf von Polissya,
Das Wasser überflutet Halb Polissia,
Nur hier und da ist ein einsamer Hof,
nur hier und da ist ein kleines Dorf.
Nicht weit weg, gen, am Fluss,
wo der Wald endet.
Da kann man mein kleines Haus sehen
Dort bin ich geboren und aufgewachsen!
Und ich liebe Polissia so sehr,
die Dörfer, die Natur, die Menschen,
Denn hier leben wir alle zusammen,
Wir sind die Kinder der gleichen Mütter!
Weil wir hier alle zusammen leben,
Wir sind die Kinder der gleichen Mütter!
Wir werden ohne Herrschern leben
Und ohne Deutschen oder Moskauer.
Wir werden die schweren Fesseln sprengen,
Und unsere Erde wird sich mit feindlichem Blut tränken.
Denn wir haben nur eine Mutter,
es gibt nur eine Ukraine!
Und wir müssen uns zusammenschließen,
denn wir haben genug von Sklaverei und Joch…
Ich habe genug von dieser verdammten Gefangenschaft,
Wir haben genug von Moskaus verfluchtem Zorn
Wir alle brauchen die Freiheit,
Und für die Freiheit ziehen wir alle in die Schlacht.
Wir wollen keinen Tyrannen mehr ertragen,
Die UPA wurde in Polissja geboren!
Polischtschuk rief zu einem Aufstand auf,
die Ukraine sagte: „es is die Zeit!“
Wir werden die Waffe und das Wort nutzen,
Gegen jeden, der seinen Zahn in unser Land versenkt,
So dass über Kiew, Kholm und Lemberg
Der blaugelbe Dreizack strahlt!
Das Schilfgras war meine Wiege,
Und ein Gewehr war mein Spielzeug.
Ich verließ mein Haus in Polissja,
und ging zu den Rebellen in den Wald.
Ich verließ mein Haus in Polissya,
und ging zu den Rebellen in den Wald.
Das Schilfgras war meine Wiege,
Ich bin in den Sümpfen geboren und aufgewachsen.
Ich liebe mein Haus in Polissja,
ich liebe meinen in Trauer versunkenen Wald.
Ich liebe mein Polissya-Haus,
ich liebe meinen in Trauer versunkenen Wald.
Ich liebe meinen in Trauer versunkenen Wald.
Ich liebe meinen in Trauer versunkenen Wald.
Очерет мені був за колиску. (Повстанська версія)
Очерет мені був за колиску,
Я в болотах родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
Ой, безкрайнє поліське болото,
Під Полісся вода залива,
Тільки де-не-де хутір самотній,
Тільки де-не-де клаптик села.
Недалеко, ген, попід річку,
Там, де вже кінчається ліс.
Видно хату мою невеличку,-
Там то я народився і зріс!
І до того люблю я Полісся,
Тії села, природу, людей,
Бо ми всі тут разом ізжилися,
Ми є діте одних матерей!
Бо ми всі тут разом ізжилися,
Ми є діте одних матерей!
Ми потрафимо жити без пана
І без німця, і москаля.
Розірвемо тяжкі ми кайдани,
Вражой кров’ю зроситься земля.
Бо єдина у нас є лиш мати,
Україна є тільки одна!
І ми мусим разом з’єднатись,
Бо вже досить неволі й ярма…
Надокучила клята неволя,
Гнів московський проклятий –
Нам усім потрібная воля,
І за волю ми йдемо всі в бій.
Всім нам досі терпіти тирана,
На Поліссі зродилось УПА!
Поліщук закликав до повстання,
Україна сказала: „ПОРА!“
Будем крісом кресати і словом,
Хто заб’є в нашу землю свій зуб,
Щоб над Києвом, Холмом і Львовом.
Заяснів жовто-синій тризуб!
Очерет мені був за колиску,
А за лавкою спав мені кріс.
Я лишив свою хату поліську,
І пішов до повстанців у ліс.
Я лишив свою хату поліську,
І пішов до повстанців у ліс.
Очерет мені був за колиску,
Я в болотах родився і зріс.
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
Я люблю свою хату поліську,
Я люблю свій зажурений ліс.
Я люблю свій зажурений ліс,
Я люблю свій зажурений ліс..
Übersetzungen zum Thema Ukraine 