Die ganze Welt schaut zu Auf mein Haus durch Fernsehkästen, Und wegen ihren Stories Wird’s hier im Bunker besser. Manche haben Angst um uns, Manche schämen sich sehr, Sie starren durch den Bildschirm — Von draußen sieht man mehr. Doch wer Glaube hat, hat Kraft, Ob in Melitopol, an der Front Oder in Onlineschlacht. Und fällt einmal Atompulverschnee, Wird das der letzte Schnee dieser Erde je…
Refrain: Sie können das Glück in Schutt zerlegen, Sie können den Traum mit Kugeln fegen, Doch niemals können sie die Freiheit brechen! Jeder wird ernten, was er gesät hat! (2x)
Jeder wird ernten, was er gesät hat! (5x)
Steig ins Flugzeug, schnall dich fest, Bald endet der Sturm, der uns zittern lässt. Auch wenn die Bestie uns Fallen stellt, Doch der Himmel bleibt Gottes Welt! Geburtskliniken brennen von ihrer Rettung, Doch Mütter schützen die Kinder in Bedrängung! Und freies Leben wird im Bunker zur Welt gebracht, Von Engeln wird Freiheit „Ukraine“ genannt.
Refrain: Sie können das Glück in Schutt zerlegen, Sie können den Traum mit Kugeln fegen, Doch niemals können sie die Freiheit brechen! Jeder wird ernten, was er gesät hat! (2x)
Jeder wird ernten, was er gesät hat! (5x)
**Das Lied Mriya/ Traum wurde Anfang 2022 geschrieben. Damals griffen die Russen fast hintereinander die Stadt Schtschastia (wörtlich übersetzt Gluck) an und zerstörten das Flugzeug Mriya An-225 (wörtlich übersetzt Traum)! Das ist so symbolisch! Unser Glück lag auf unserem Land und wir hielten den größten Traum der Welt in der Luft - den Traum von Freiheit. Aber das ukrainische Volk hat und wird immer die FREIHEIT haben, sie ist in jedem von uns. Und dies ist das geistige Fundament, auf dem wir einen neuen TRAUM und ein neues GLÜCK aufbauen werden, sowohl im übertragenen als auch im wörtlichen Sinne.
Увесь світ дивиться На мій дім крізь ящик, І від їх сторіз Тут, в бункері, трошки краще. Одним за нас страшно — Іншим за себе стидно. Вони дивляться крізь ящик — По ящику краще видно. Але, якщо є віра, то вистачить сил На фронті в Мелітополі Й в бою в інтернеті. Знаєш, якщо випаде ядерний пил, Це буде останній сніг на планеті...
Приспів: Вони можуть розбомбити Щастя, | Вони можуть розстріляти Мрію, | Але вбити волю їм не вдасться! | Кожен буде жати, що посіяв! | (2)
Кожен буде жати, що посіяв! | (5)
Сідайте в літак, застібайте паски, Скінчиться зона турбулентної тривоги. Хоч звір на землі нам наставив пастки, Але небеса - територія Бога! Палають пологові від їх порятунку, Врятує мама невинну дитину! І вільне життя народиться в бункері, Бо янголи волю звуть Україна!
Lied, mein Lied, du flügelweiß, Trag mich heim zur Wahrheit! Sing dich du, mein süßes Lied, Für den, der nicht verrät! Sing dich du, mein süßes Lied, Für den, der nicht verrät!
Lied, mein Lied, du Sternenschein, Dienend war ich dir ergeben. Du warst Heilung, Balsam mein, Als mein Herz so trüb im Leben. Du warst Heilung, Balsam mein, Als mein Herz so trüb im Leben.
Lied, mein Lied, erzähl mir leis’, Ob du je geliebt hast? Ich sang von Liebe hier und dort, Doch sie selbst nie erlebt hab. Ich sang von Liebe hier und dort, Doch sie selbst nie erlebt hab.
Lied, mein Lied, erzähl mir klar, Wer kennt keine Angst? Sag, wem du dein Herz gegeben hast, Und das Lied hat mir’s gesagt. Sag, wem du dein Herz gegeben hast, Und das Lied hat mir’s gesagt:
Der, der kämpft, wird ewig sein, Kennt keine Angst, kein Beben. In dem Kampf wird Liebe neu, Liebe kennt kein Sterben! In dem Kampf wird Liebe neu, Liebe kennt kein Sterben!
Пісне моя, сизокрилая, Ти неси мене до правди! Заспівайся, милая моя, Тому хто не зрадив! Заспівайся, милая моя, Тому хто тебе не зрадив!
Пісне моя, зірка світова, Я тобі служила. Ти мені ліками була, Коли серце тужило... Ти мені ліками була, Коли серце тужило...
Пісне моя, розкажи мені Чи когось кохала?.. Я співала людям про любов, Та її не знала... Я співала людям про любов, Та сама її не знала...
Пісне моя, розкажи мені, Хто страху не знає. Кому серце своє віддала, А мені пісня сказала, Кому серце своє віддала, А мені пісня сказала:
Той, хто борець, ніколи не помре, Хто страху не має. В боротьбі стверджує любов, А любов смерті не знає! В боротьбі стверджує любов, А любов смерті не знає!
Ich hör sie fliegen über Dächern, die Shaheds, Heulen, brummen, summen, klirrend laut. Feuer kracht wie Trommeln in den Himmel, Russenpack, ich wünsch euch – keine Gnade!
Luftalarm, Flieg nach Taganrog, Reich bis Wolgograd, Saratow — brenn es fort! Lass es krachen in Tambow, Rjasan soll auch noch drauf! Und wenn du Moskau triffst — Zerfetz es bis zum Staub!
Manche meinen: „So viel Hass, das ist ne Sünde, Wut und Zorn zerfrisst die eigne Brust.“ Doch ich seh die Tränen, hör das Stöhnen, Für die Russen wär der Tod die wahre Lust!
Luftalarm, Flieg nach Taganrog, Zerschlag gleich Woronesch, Und Kursk zerbeiß dazu! Elabuga soll brennen, Nowgorod gleich mit, Und wenn du Moskau triffst — Zerfetz es bis zum Staub!
Mag die Nacht die Flügel dir noch decken, Doch der Motor röhrt aus heißem Zorn. Unsre Vögel tragen Hass und Schrecken, Sollen Russen schreien über den Terror!
Luftalarm, Flieg nach Taganrog, Tscheljabinsk und Kasan, Zerreiß die Fenster dort! Petersburg soll’s packen, Sysran soll’s auch krachen! Und wenn du Moskau triffst — Zerfetz es bis zum Staub!
Luftalarm, Flieg nach Taganrog, Jage Tschetschenen mit Achmat, Beiße Dagestan! Bell auf die Burjaten, Und Saratow — knall’s platt! Doch Moskau, bittesehr, Verbrenn es bis zum Staub!
Чую я́к летять над ха́тами шахе́ди, Дисонансом підвивають та дзижчать, Пепео́ гримить у барабани неба, Хочу я кацапам дещо побажа́ть!
Повітряна тривога, Лети до Таганрога, Дістань до Волгограда, Сара́тов потруси. Нехай гримить в Тамбові, Рязані та Ростові, Як до Москви дістанешся - То нахуй рознеси!
Дехто каже, що це гріх, і так не треба, Гнів та розпач можуть карму зіпсувать. Бачу сльози, чути стогін аж до неба - За це все кацапи мають поздихать.
Повітряна тривога, Лети до Таганрога, Влупи́ як слід Воро́ніж, І Ку́рськом закуси́. Єла́бугу поштри́кай І Но́вгород Вели́кий, Як до Москви дістанешся - То нахуй рознеси!
Es scheint mir irgendwie, dass wenn einmal Das Wort „der Sieg“ in unsren Ohren klingelt, Gebete steigen hoch ins Himmelreich, Zu Toten, Lebenden, zu Gott durchdringen...
Es scheint mir irgendwie, dass wenn Nachricht "Der Krieg ist aus" wird man überbringen, Es keine wilde Freude ausbricht, Weil Kehlen stumm mit stillen Tränen ringen…
Ich glaube, wenn diese Botschaft dann einmal Sich über tote Städte ausbreitet, Wir atmen endlich auf, tief und frei, Mit wunden Händen Stöhnen aufhaltend…
Es scheint mir irgendwie, dass in dem Augenblick, als man Uns überbringt die lang ersehnte Kunde, Es wird kein Hut zum Himmel fliegen – nein – Wir rutschen schweigend an der Wand – herunter…
Чомусь мені здається, що коли Почуємо ми слово "Перемога", То в небо линуть наші молитвИ До всіх загиблих і живих, й до Бога...
Чомусь мені здається, що коли Нам скажуть , що закінчилась війна, Не будемо співати ми пісні, Бо горло здушить й скотиться сльоза...
Мені здається, що коли ця новина Прокотиться над мертвими містами, Ми просто видихнем ,нарешті, і сповна, Закривши стогін збитими руками...
Чомусь мені здається, що коли Нам повідомлять довгожданні вісті, Ми не підкинем шапки догори, А мовчки зі слізьми сповзем по стінці...
Ich glaubte nie wirklich an mein erstes Grau, Das leise verdrängt jede andere Farbe. Ich nahm, was da war – ein Geschenk, ein Moment, Dankte – oder ließ es verrinnen im Wind. Ich dachte: Noch liegt alles vor mir. Die Eltern sind jung, und du bleibst stets ein Kind. Die Freunde – lebendig, die Liebe – für ewige Zeit, Dann blinzelst du – und nur Lärm bleibt und Wind.
Unsre Expartner Werden Helden der Bücher von uns. Was wir verloren Lebt in Versen, die tief in uns sind. Die alten Tage und Wochen Stehn Wache in unserm Verstand. Nicht weggeschwommen – Sie liegen wie Steine im Fluss, unter Sand.
Ich träumte davon, auf den Gipfel zu gehn, Von oben das Leben als Summen zu sehn. Glaubte nie, dass das Feuer mal ganz verglüht, Dass Dunkelheit kommt und die Hoffnung verzieht. Es fehlte mir einer, der mithielt im Lauf, Der deckte, wohin ich den Kopf auch gestreckt. Für Heilung zerfielen Chrysanthemen im Staub, Die ich einst zum ersten Date mitgebracht.
Unsre Expartner Werden Helden der Bücher von uns. Was wir verloren Lebt in Versen, die tief in uns sind. Die alten Tage und Wochen Stehn Wache in unserm Verstand. Nicht weggeschwommen – Sie liegen wie Steine im Fluss, unter Sand.
Die Praxis zeigt, was im Leben besteht, Ob Weisheit sich hält oder mit dem Wind verweht. Man sagt, nur der Weg zählt – das Ziel sei nur Schein – Doch weißt du’s erst dann, wenn du stehst ganz oben. Und irgendwann löst sich ein Knoten von selbst. Lieder vorm Haus – Herz, das immer noch schlägt. Versteck deine Narben nicht – zeig, was dich hält, Denn Leben ist das, was in Spuren noch lebt.
Unsre Expartner Werden Helden der Bücher von uns. Was wir verloren Lebt in Versen, die tief in uns sind. Die alten Tage und Wochen Stehn Wache in unserm Verstand. Nicht weggeschwommen – Sie liegen wie Steine im Fluss, unter Sand, Tief unter Wasser, Sie liegen im Fluss unter Wasser gespannt – Unsere Exen...
Я якось ніколи не вірив в свою сивину, Яка поступово зітре інші фарби зі скронь. Сприймав все навколо як дар або як дивину І дякував або скидав, як пісок, із долонь Здавалось, що все ще попереду, все назавжди. Батьки молоді, і ти завжди для них дітлашня. Всі друзі живі, а кохання одне й навіки. А потім моргнеш – і лишається лиш метушня.
Наші колишні Стають героями наших книжок. Наше минуле Застигло римами в наших віршах. Ті дні і тижні Стоять на варті наших думок. Не промайнули, Лягли камінням під воду в річках.
Я мріяв колись, що зійду на вершину гори І звідти побачу людей унизу, як мурах. Не вірив, що ватра колись взагалі догорить, І темрява впаде на землю, посіявши страх. Мені бракувало того, хто б витримував темп. І завжди прикрив, хоч куди б я не всунув свій ніс. На ліки із часом пішли пелюстки хризантем, Які я колись на побачення перше приніс.
Наші колишні Стають героями наших книжок. Наше минуле Застигло римами в наших віршах. Ті дні і тижні Стоять на варті наших думок. Не промайнули, Лягли камінням під воду в річках.
Практика завжди доводить або відміта Кимось прописані істини або думки. Кажуть, важливий сам шлях, й аж ніяк не мета. Але відчуєш, чи так, лиш досягши мети. І рано чи пізно життя всі вузли розплете. Пісні під під’їздом – це завжди про серцебиття. Тож стій, не ховай свої шрами, бо шрами – це те, Що кожній людині на згадку лишає життя.
Наші колишні Стають героями наших книжок. Наше минуле Застигло римами в наших віршах. Ті дні і тижні Стоять на варті наших думок. Не промайнули, Лягли камінням під воду в річках, під воду в річках. Лягли під воду в річках Наші колишні...
O, ich ging ins Tal hinab, Wo die rote Kalina stand. O, ich ging ins Tal hinab, Pflückte mit der eignen Hand. Blumen nahm ich mit nach Haus, Flocht daraus ein Kränzchen draus, Flocht hinein mit zarter Hand Rute, Veilchen aus dem Land. Und da kam mein Wanjuschka, Eilt herbei – o sieh nur da! Und da kam mein Wanjuschka: „Katja, du bist wunderbar! Meine liebe Katrusja, Wie ich dich doch innig sah! Lieb dich still, aus Herzensgrund – Bis Mama erfährt den Bund!“
Refrain: Nachtigall, Nachtigall, Singe nicht so früh im Tal! Denn mein Herz ist voller Leid, Heiter ist es nicht zurzeit. Nachtigall, Nachtigall, Wie soll ich vergessen? Hab ihn lieben wohl gewusst, Doch das Loslassen nicht gekonnt.
Hätt ich das nicht gleich gespürt, Wär mein Herz nicht so gerührt, Wär mit dir nicht hingegangen, Hätt Kalina nicht empfangen. Lieb dich still, aus Herzensgrund – Bis Mama erfährt den Bund. Wenn sie’s weiß, ist's aus – Dann geht jeder still nach Haus... Singe nicht so früh im Tal – Mir ist traurig, ohne Wahl. Ach, was soll ich machen?
Refrain: Nachtigall, Nachtigall, Singe nicht so früh im Tal! Denn mein Herz ist voller Leid, Heiter ist es nicht zurzeit. Nachtigall, Nachtigall, Wie soll ich vergessen? Hab ihn lieben wohl gewusst, Doch das Loslassen nicht gekonnt.
Ой, ходила я в долину По червоную калину. Ой, ходила я в долину По червоную калину. Назбирала квіточок, Заплітала в віночок, Заплітала в віночок Руту і барвіночок! А до мене Ванюша Із-за гаю поспіша, А до мене Ванюша: Ти, Катруся, хороша! Мила моя Катруся, Я з тобою люблюся! Я з тобою люблюся, Поки не зна матуся!
Приспів: Соловей, соловей, Не співай раненько. А мені на серденьку Знов не веселенько! Соловей, соловей, Ой як мені бути?.. Вміла його полюбити, Не вміла забути!
Якби я того не знала, То з тобою б не гуляла, Не ходила в долину, Не ламала б калину. Я з тобою люблюся, Поки не зна матуся, А як узна матуся, То розійдемося! Не співай раненько!.. Щось не веселенько!.. Ой, як мені бути?..
Wieder tönt im Wald der Kuckucksruf, Schwalben bauen unterm Dach ihr Nest zuhauf. Und der Schäfer treibt die Herde übers Feld, Hinterm Hain die Nachtigall ihr Lied erzählt.
Überall blüht weiß die Traubenkirsche fein, Wie zum Hochzeitstag strahlt hell der Schneeball. In dem stillen Garten, fern von aller Müh’, Wartet seine Liebste, wartet nur auf ihn.
Abend kommt – die Schafe stehn am kühlen Bach, Trinken Wasser aus dem klaren Flussgemach. Und im Garten eilt der Schäfer froh herbei, Zu dem Mädchen, das ihn liebt so inniglich.
Überall blüht weiß die Traubenkirsche fein, Wie zum Hochzeitstag strahlt hell der Schneeball. In dem stillen Garten, fern von aller Müh’, Wartet seine Liebste, wartet nur auf ihn.
Знов зозулi чути голос в лiсi Ластівки гнiздечко звили в стрiсi А вiвчар жене отару плаєм Тьохнув пісню соловей за гаєм.
Всюди буйно квiтне черемшина Мов до шлюбу вбралася калина Вiвчара в садочку, в тихому куточку Жде дiвчина, жде.
Ось i вечiр – вiвцi бiля броду З Черемоша п'ють холодну воду У садочку вiвчара стрiчає Дiвчинонька, що його кохає.
Всюди буйно квiтне черемшина Мов до шлюбу вбралася калина Вiвчара в садочку, в тихому куточку Жде дiвчина, жде.
Wirst du groß, mein Sohn, und ziehst hinaus ins Weite, Wachsen mit dir Sorgen, die in stiller Breite. Und es werden stets auf all deinen Wegen Mutters Augen wachen, Haus in Heimat segnen. Und es werden stets auf all deinen Wegen Mutters Augen wachen, Haus in Heimat segnen.
Fällst du auf ein fremdes Feld in harter Stunde, Kommen Pappeln, Weiden aus der Ukraine. Stehen still um dich, ihr Laub wird leise rauschen, Und mit Abschiedsweh die Seele sanft berauschen. Stehen still um dich, ihr Laub wird leise rauschen, Und mit Abschiedsweh die Seele sanft berauschen.
Einen Freund kannst wählen, Bruder dir erküren, Doch die Mutter, Sohn, kannst du nie verlieren. Alles darfst du wählen, auf der weiten Erde, Nur nicht deine Heimat, wo du geboren werde. Alles darfst du wählen, auf der weiten Erde, Nur nicht deine Heimat, wo du geboren werde.
Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата. За тобою завше будуть мандрувати Очі материнські і білява хата.
І якщо впадеш ти на чужому полі, Прийдуть з України верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть. Стануть над тобою, листям затріпочуть, Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна вибрать друга і по духу брата, Лиш не можна, сину, матір вибирати. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Übersetzungen zum Thema Ukraine 