Ich bin da – und nicht da. Julia Styrkina.

Alles scheint unverändert zu sein – überall,
doch die Koordinaten des Lebens sind fort,
und die Schaukel schwankt so, als wär sie ein Ort,
eine Brücke zwischen Zukunft und dem, was verhallt, 
Zeit gekreuzigt – der Raum verschwindet im Trug,
zarte Stimmen erscheinen der Schaukel im Traum,
und so sehr man auch will – wiederkehren wird kaum
echtes Lachen sorgloses, im Frühlingsanflug,
Jemand Fernes, verloren, in Fremde verirrt,
und die Luft ohne ihn oder sie – liegt so still,
bleibt das andre – doch das ist es nicht, was man will;
es bleibt Leere in dir, eine Falle in dir,
wie die Adern zerrissen Blutbände so roh,
und Laternen – sie warten vergeblich auf Eigenes,
und vergeblich erwarten die Felder und Heinen es:
alles ist illusorisch, und alle nicht so,
ich bin da – und nicht da, bin nicht da – und doch hier,
und die Lippen im Dunkel der Nacht flüstern leis’
alle höllischen Flüche dem, der entfesselt den Krieg,
und mich trennte für immer von Meinem und mir....

---

Ще подекуди наче усе, як було,
але координати утратили зміст,
і гойдається гойдалка, нібито міст
між майбутнім та тим, що давно відгуло,
час розіп'ято, простір тікає у сни,
сняться гойдалкам інші тонкі голоси,
і ніколи не вернеться, як не проси,
щирий сміх безтурботний і барви весни,
хтось далекий – далеко, в незнаній юрбі,
і повітря без нього чи неї пусте,
залишається інше, та інше не те,
залишається пустка і пастка в тобі,
мов судини, надірвані крівні зв'язки,
і ліхтарні намарно чекають своїх,
і намарно чекають лани та гаї –
все примарне тепер, і усі не такі,
я і є – і немає, немає – і є,
тільки губи шепочуть у сутінь нічну
всі пекельні прокльони тому, хто війну
розв'язав, розірвавши мене і моє...