Du wirst leeren Häusern erzählen, was war mit uns beiden.
Vögel singen nicht, Lippen ohne andere Lippen erkalten,
Ohne Deinen belebenden Küssen meine Haut verwelkt.
Ist es möglich, darunter die wütende Trauer nicht zu bemerken?
Jedes Mal in sich Gute und Böse vom Neuen bemessen,
Dem lieblosen Schicksal leise flüstern den lieblichsten Namen der Welt?
Stille schluckend, vor Liebe vergehen und Leere verspüren.
Du wirst Vögeln erzählen, wie war‘s mit uns früher,
Die so stumm sind geworden, dass niemand und nimmer sie hört.
Aber unsere Liebe – sie glimmt in Erinnerung wie Gottesflamme,
Überwindet den Krieg und die Finsternis, beide Verdammten,
Wo die Kerze der unseren Zartheit bestreitet den Tod.
Притишена свіча
ти порожнім оселям розкажеш, що сталось між нами
не співають птахи і вуста не зігріті вустами
без живильних цілунків пустеля – вся шкіра моя –
як під нею журбу неприборкану не помічати?
власні зло і добро починати щомиті спочатку
шепотіти до долі безрідної рідне ім’я
палко потайки скніти під небом ковтаючи тишу
ти розкажеш птахам те, що сталося з нами раніше
занімілим аж так, щоб ніколи ніхто не почув,
але пам’ять тепліє тобою як відданість Божа
що пітьму подолає, що відстань війни переможе
там, де ніжність між нами Господь запалив як свічу
Übersetzungen zum Thema Ukraine 