Wenn ein Dichter ums Leben kommt, erstarrt das Wasser zur Eis.
Mitten in Walhalla bereitet man ein Festmahl.
Man gießt ihm Met in den Krug. Man öffnet ihm breit die Tür.
Die Feier – der Dichter kommt. Ganzen Eber brät man dafür.
Die Helden versammeln sich um den Neuankömmling zu ehren.
Nur einmal pro Jahrhundert kann ein Land solchen Menschen gebären.
Seine Worte leben ewig, im Fluss der Sprache vermehrt.
Aus den seltensten Erzen schmiedet man ihm ein Schwert.
Die in Walhalla bereiten ein Fest. Im Debalzewe Sterne funkeln.
Seine Tochter sitzt in der Küche ganz in Trauer versunken.
Freunde umarmen sich, Freude mit Tränen mischend.
Man deckt ihm prächtig den Tisch. Nein, dreißig. Nein, hundert Tische.
Hinter jedem von denen liest man jetzt seine Gedichte.
Die Sprache fließt wie ein Fluss – Wörter glänzen blutig im Lichte.
Durch Jahrhunderte soll sie fließen, über Schreckliches singen.
Wenn ein Dichter ums Leben kommt, in Walhalla die Schwerter klingen.
Когда погибает поэт, вода становится – лёд.
В Вальхалле готовят пир, в кувшин наливают мёд.
Ему открывают дверь, ему накрывают стол,
Зажарен могучий вепрь. Ведь праздник – поэт пришёл.
Все воины собрались, чтоб чествовать новичка,
Такой один на страну, такой один на века.
Слова его не умрут, рекой возродится речь.
Из самых редчайших руд куют ему новый меч.
В Вальхалле готовят пир. В Дебальцево снова ночь,
В кувшин наливают мёд. На кухне рыдает дочь.
Все воины собрались. Друзья не находят слов.
Ему накрывают стол. Нет, тридцать. Нет, сто столов.
За каждым из них сейчас читают его стихи.
Рекой возродится речь – так кровью, река, теки,
Теки через сотни лет, пой страшное, не молчи.
Когда погибает поэт, в Вальхалле куют мечи.
Коли гине Поет, застигають в кригу води землі,
У Валхаллі готують бенкет, накривають святкові столи.
Йому відчиняють двері, в ріг наливають столітній мед,
Смажать вепра на крутиві – як же, прийшов Поет!
Зібралися вої, побратима нового вітають всі –
Він єдиний такий на всю країну, на всі часи!
Слова його понесуть всі ріки в морський прибій,
З найцінніших руд кують ковалі йому меч новий.
У Валхаллі готують бенкет. В Дебальцеві знову ніч.
У глек наливають мед. Ридає дочка обабіч.
Всі вої зібралися разом. Друзям бракує слів.
Йому накривають стіл – ні, тридцять, ні, сто столів!
За кожним із них читають зараз його вірші.
Течи віршами, ріка! Ні – кров‘ю, ріка, течи!
Течи через сотні років, співай про страшне, не мовчи!
Коли гине Поет, у Валхаллі кують мечі.
Übersetzungen zum Thema Ukraine 