Schlagwort-Archive: Torquemada

Als Torquemada, der blutrünstige, verstarb,

Zogen Mönche durch Spanien, still verhüllt, 

In Lumpen, wie der Bettler sich umhüllt, 

Die Hirten finstrer Horden voller Arg.

Wie bangten sie, die frommen Väter, dann,

Ob ihre Macht nicht wanken wird zur Not?

Der Ketzer freut sich über eignen Tod – 

Doch zeigt sich keine Freude bei dem Mann?

Sie selbst verkündeten in allen Gassen,

Dass jener Inquisitor nun erlag.

Die Menschen lauschten, weinten ohne Frag…

Kein Lächeln stahl sich heimlich ins Gesicht,

Sich voll bewusst: der Henker starb,

Gefängnismauern brachen nicht.

---

Коли помер кривавий Торквемада,

Пішли по всій Іспанії ченці,

Зодягнені в лахміття, як старці,

Підступні пастухи людського стада.

О, як боялися святі отці,

Чи не схитнеться їх могутня влада!

Душа єретика тій смерті рада —

Чи ж не майне десь усміх на лиці?

Вони самі усім розповідали,

Що інквізитора уже нема.

А люди, слухаючи їх, ридали…

Не усміхались навіть крадькома;

Напевно, дуже добре пам’ятали,

Що здох тиран, але стоїть тюрма!