https://www.facebook.com/share/p/17jZWiMesr/?mibextid=WC7FNe
Meine Großmutter hat immer gesagt: „Silvester ist ein Familienfest. Es sollte zu Hause gefeiert werden.“
Als ich noch ein Haus hatte, wollte ich von dort weg.
Jetzt, wo es kein Haus mehr gibt, möchte ich dort sein. Das ganze Jahr über. An allen Feiertagen. Für den Rest meines Lebens.
Ich weiß, dass jeder sein eigenes Neujahr haben wird. Sie werden unterschiedlich sein, wie Himmel und Erde, wie Glück und Trauer, wie Leben und Verlust.
Mein neues Jahr wird wie grauer Schnee sein, der geschmolzen ist. Und für meine Freunde und Bekannten wird es auch so sein.
Auch wenn es einen Tisch und einen Weihnachtsbaum gibt. Auch wenn es Menschen an dem Tisch und etwas zu essen auf dem Tisch gibt.
Und ein bedeutungsloses Feuerwerk vor dem Fenster in einem fremden Land wird nicht festlich sein, sondern triggernd.
Und ich werde zu meinem Mann sagen: „Das uns dafür, weil wir von den anderen getrennt sind. Dass wir nicht zu Hause sind. Obwohl es nicht unsere Schuld ist.“
Aber mein Verstand wird weiterhin denken, dass es meine Schuld ist, und ich werde mich leise weinend auf die Couch setzen, neben einen lustigen Gnom.
Ich werde mich an diejenigen erinnern, die sich nie wieder etwas zu Neujahr wünschen werden: Mein Bruder Romka, der unter Beschuss rannte, um meine Mutter und mich zu besuchen, das Mädchen Liza mit den langen lockigen Haaren, das leblos in einem kaputten Auto auf einer brennenden Straße saß, Nataschas Witja, in einer kalten zerbombten Wohnung, meine Nachbarin Klavdia, die einsam und hungrig war und vor Schmerz und Durst starb, der rothaarige Josyk, der nie verstand, warum so ein Schrecken passiert.
Und jeder von uns hat diejenigen, die weder das neue noch das alte Jahr wiedersehen werden.
Nach einem Verlust fühlen wir uns einsam und leer. Diese Leere in unseren Seelen ist wie ein schwarzes Feld anstelle der von Russland zerstörten ukrainischen Städte.
Als ich klein war, hat mir meine Großmutter immer gesagt, dass gute Kinder echte Feiern bekommen.
Ich umarmte einen künstlichen und nicht märchenhaften Gnom und dachte: „Was habe ich falsch gemacht? Was haben wir alle falsch gemacht? Wozu brauchen wir diese Neujahre?“
Und jemand anderes wird ein sinnloses Feuerwerk vor seinem Fenster sehen, der für glückliche Menschen gedacht ist.
Und ich werde sehr wütend auf diejenigen werden, die unsere Lieben und unsere Feiertage getötet und unser Leben ruiniert haben.
Und ich werde mich daran erinnern, wie meine Großmutter mir eine andere wichtige Sache sagte:
„Das Böse kann in der Welt nicht siegen. Sonst würde es die Welt nicht mehr geben. Die Gerechtigkeit kommt immer. Auch wenn du dich sehr schlecht fühlst, lächle. Und die Welt wird zurücklächeln.“
Ich möchte auf die Gerechtigkeit warten. Ich glaube meiner Großmutter.
Wir werden die Morgenröte auf jeden Fall erleben.
Und der traurige Santa hört auf zu weinen.
Kommentare:
Meine Feiertage verschwanden, als der Krieg kam. Sie sind weg. Ich feiere nichts mehr.
Die Welt existiert nur noch, weil das Böse nicht überall gleichzeitig siegt, sondern zu verschiedenen Zeiten in verschiedenen Teilen der Welt. Und was es in dieser Welt definitiv nicht gibt, ist Gerechtigkeit. Vielleicht gibt es sie in einer anderen, besseren Welt, aber nicht hier…
Ich habe das neue Jahr nicht mehr gefeiert, seit der Krieg begonnen hat. Ich kann keine Feiertage feiern, wenn unser Militär an der Front für uns kämpft. Dieses Jahr haben wir nicht einmal einen Weihnachtsbaum aufgestellt. Ich habe nicht einmal mein Zimmer für das neue Jahr geschmückt, wie ich es immer tue. Es herrscht überhaupt keine Neujahrsstimmung. Seit dem 13. Dezember werden wir jede Nacht beschossen. Drohnen fliegen jede Nacht. Am lautesten war es am 17. Dezember, da war es sehr beängstigend. Eines Tages wird natürlich Frieden einkehren und es wird zumindest ein bisschen von dieser Freude vor dem neuen Jahr geben, aber jetzt gibt es keine.
Бабуся говорила: „Новий рік – це сімейне свято. Його треба зустрічати вдома“
Коли я мала будинок, то хотіла полетіти звідти.
Зараз, коли будинка не лишилося, я хочу бути там. Весь рік. Усі свята. На все життя.
Я знаю, що кожен матиме свої Нові роки. Вони будуть відрізнятися, як небо та земля, як щастя та горе, як життя та втрати.
У мене Новий рік буде схожий на сірий сніг, що розтанув. І у моїх знайомих та друзів теж.
Навіть, якщо буде стіл та ялинка. Навіть, якщо за столом будуть люди та якась їжа.
А безглузді салюти за вікном у чужій країні будуть не святковими, а тригерними.
І я скажу комусь із своїх: „Це нам за те, що ми окремо від інших. Що ми не в себе вдома. Хоча ми в цьому не винні“
Але в голові крутитиметься, що я винна і піду тихенько плакати, на дивані, поряд із смішним гномом.
Згадаю тих, хто вже ніколи не загадає бажання під Новий рік: брата Ромку, який бігав під обстрілами, щоб відвідати нас з мамою, дівчинку Лізу з довгим кучерявим волоссям, що сиділа нежива в розбитій машині на вулиці, що горіла,Наташиного Вітю, в холодній розбомбленій квартирі, сусідку Клавдію, самотню і голодну, що померла від болю та спраги, рудого Йосика, який так і не зрозумів, за що йому такий жах?
І кожен з нас має тих, хто більше ніколи не зустріне Новий рік і не проведе старий.
Після втрат ми стаємо самотніми та порожніми. Це порожнеча в нашій душі, як чорне поле на місці українських міст, знищених росією.
Бабуся казала мені, маленькій, що справжні свята приходять до добрих дітей.
Я обійматиму несправжнього і не казкового гнома і думатиму: „Що ж я зробила не так? Що ми всі не так зробили? Нахрена нам такі нові роки?“
А у когось знову буде безглуздий салют за вікном для щасливих людей.
І я стану дуже зла на тих, хто вбив наших близьких, наші свята, зіпсував наше життя.
І згадаю, як бабуся казала мені ще одну важливу річ:
„У світі не може перемогти зло. Інакше б світу вже не було. Завжди приходить справедливість. Навіть якщо тобі дуже погано – усміхнись. І світ усміхнеться у відповідь“
Я хочу дочекатися справедливості. Я вірю бабусі.
Ми обов’язково побачимо світанок.
І нехай сумний Санта перестане плакати.
Коментарі:
Мої свята зникли тоді, коли з’явилась війна. Їх більше немає. Я більше нічого не святкую.
Світ досі існує тільки тому, що Зло перемагає не всюди водночас, а в різні часи в різних частинах світу. А от чого в цьому світі безперечно немає – то це якраз справедливості. Може, вона є в іншому, кращому світі, але не тут…
Я ще від початку війни не святкую новий рік. Я не можу ніякі свята святкувати коли нашу військові там на фронті б’ються за нас. Цього року навіть ялинку не ставили. Я навіть свою кімнату не прикрашала під Новий рік як роблю то завжди. Взагалі немає того новорічного настрою. Після 13 грудня нас кожен вечір обстрілюють. Кожен вечір літають ті дрони. Найгучніше було 17 грудня,от тоді було дуже страшно. Колись звісно настане мир і з’явиться хоч трішки тієї радості перед новим роком,а зараз ні…
Übersetzungen zum Thema Ukraine 