Es steht ein Berg so hoch allein / Стоїть гора високaя.

Es steht ein Berg so hoch allein,
Und unten rauscht der Hain, der Hain,
Ein grüner Wald, so dicht und tief,
Fast wie im Himmelsschein.

Am Waldesrand, da schlängelt sich
Ein Fluss, so hell und klar,
Er glitzert wie Kristallglashell,
Zieht durch das Wiesental.

Am stillen Ufer, sanft versteckt,
Da liegen Boote klein,
Drei Weiden neigen sich dazu –
Als wollten sie nur wein’n.

Denn bald schon geht der Sommer fort,
Der kalte Wind weht rau,
Die Blätter fallen, treiben fort,
Und schwimmen mit der Au.

O Fluss, du tiefer, leiser Traum,
Wie deine Wellen zieh’n,
So ging’n auch meine frohen Tage,
Die mir im Herzen blüh’n.

Zu dir, mein Fluss, da kehrt der Frühling,
Mit neuem Grün zurück.
Doch meine Jugend – ach, sie bleibt
Für immer verlorenes Glück.

Es steht ein Berg, so stolz, so alt,
Der grüne Hain erklingt,
Die Vögel singen hell und frei,
Der Fluss im Sonnenlicht…

---

Стоїть гора високaя,
А під горою гай, гай, гай
Зелений гай, густесенький,
Неначе справ ді  рай.

Під гаєм в'ється річенька,
Як скло, вода блищить, блищить,
Долиною зеленою,
Куди вона біжить.

Край берега, у затишку,
Прив'язані човни, човни,
Там три верби схилилися,
Мов журяться вони.

Що пройде красне літечко,
Повіють холода, холода,
Осиплеться їх листячко,
І понесе вода.

Ой, річенько, глубоконько!
Як хвилечки твої, твої,
Пробігли дні щасливії,
І радощі мої.

До тебе, люба річенько,
Ще вернеться весна, весна.
А молодість не вернеться,
Не вернеться вона!

Стоїть гора високая,
Зелений гай шумить, шумить,
Пташки співають голосно,
І річенька блищить...