Dieses Lied bleibt immer zwischen uns/ Пісня буде поміж нас.

Ein Weg von deinem Tor zu meinem lief,
Wie eine Saite, hell und fein gespannt.
Warum dein leiser Schritt im Wind verlief –
Nur du weißt es, du allein.
Doch der Herbst hat deine Spur noch nicht verweht,
Denn im Frühling komm ich heim, wenn alles blüht.
Deine Hände leg ich dann in meine Hände –
Keine Blume der Trennung blüht am Ende.


Refrain:
Birg den Glanz nicht deiner blauen Augen,
Singe mir dies eine Lied zum Schluss.
Ich nehm’s mit, es soll mich weiter tragen,
Dieses Lied bleibt immer zwischen uns.
Deine Stimme, deine Stimme – wie ein Regen,
Und wie Ähren bin ich voll von deinem Segen.
Fällt ein gelber Blatt, wird neues Grün daraus entstehen,
Und in Liedern wirst du immer bei mir gehen...


Wenn Schnee in Strömen von den Bergen rinnt,
Tief und mächtig durch das Frühlingsland –
Wirst du mir als blaue Blume träumend nah,
In der Ferne, weit im fremden Land.
Doch der Herbst hat deine Spur noch nicht verweht,
Denn im Frühling komm ich heim, wenn alles blüht.
Deine Hände leg ich dann in meine Hände –
Keine Blume der Trennung blüht am Ende.


Refrain:
Birg den Glanz nicht deiner blauen Augen,
Singe mir dies eine Lied zum Schluss.
Ich nehm’s mit, es soll mich weiter tragen,
Dieses Lied bleibt immer zwischen uns.
Deine Stimme, deine Stimme – wie ein Regen,
Und wie Ähren bin ich voll von deinem Segen.
Fällt ein gelber Blatt, wird neues Grün daraus entstehen,
Und in Liedern wirst du immer bei mir gehen... | (3)

---

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому згубився твій самотній слід –
Знаєш ти одна, ти одна...
Але осінь отой слід листям ще не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!..

Приспів:
Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас!
Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.

Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой, глибокими, навесні.
Квіткою наснишся синьоокою,
Вдалині мені, вдалині...
Але осінь отой слід листям не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, мила...
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки!..

Приспів.

Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь,
Я мов колос, зелен-колос нею повен!..
Спаде жовтий лист і виросте зелений,   |
А ти в пісні будеш завжди біля мене!.. | (3)