O, Wildgänse flogen nieder/ Ой, летіли дикі гуси.

O, Wildgänse flogen nieder, 
O, sie flogen durch den Regen, sonntags spät.
Eine Feder sank hernieder,
rollte leis ins Gras hinüber – wie ein Märchen, das verweht.

O, Wildgänse flogen weiter,
O, sie flogen durch den dunklen Waldeshain.
Sag der Freundin nicht das Ihre –
wer dir einst die feinen Sternenkorallen schenkt’ allein.

Wenn die Nacht ans Fenster klopft
und kein Laut mehr spricht,
frag mich dann nicht, ob ich hoffe –
frag nach Liebe nicht.

O, am Tag des späten Herbstes
flogen Gänse zu der alten Weide weit.
Wo zwei lieben, da ist Freude,
wo drei werden, wächst das Leid – und Traurigkeit.

O, sie flogen durch das Dunkel,
Wildgänse durch die Nebelnacht im Morgengrau.
Hüte du dein Liebesbündel,
Mädchen, vor dem neidisch’n Aug’.

O, sie flogen in den Abend,
durch den Forst und über grüne Auen weit.
Lass die Freundin zu dir treten –
doch dein Herz, das öffne nicht in Ehrlichkeit.

---

Ой, летіли дикі гуси,
Ой летіли у неділю дощову.
Впало пір'я на подвір'я,
Закотилось, як повір'я, у траву.

Ой, летіли дикі гуси,
Ой, летіли дикі гуси через ліс.
Не кажи своїй подрузі,
Хто тобі корали зоряні приніс.

Як постука нічка темна
У віконце знов,
Не питай мене даремно
Про мою любов.

Ой, летіли в день осінній
Дикі гуси до самотньої верби,
Там, де двоє, там - весілля,
А, де троє - перші ягоди журби.

Ой, летіли до світання
Дикі гуси через марево ночей,
Бережи своє кохання
Ти, дівчино, від корисливих очей.

Ой, летіли понад вечір
Дикі гуси через ліс і зелен гай,
Ти відкрий подрузі двері,
Але серце їй своє не відкривай.