Es ritten Kosaken/ Їхали козаки.

Es ritten Kosaken, sie ritten durchs Feld,
Ein Lied klang empor über Wiesen und Welt.
Vom Schicksal der Tapfern, von Freiheit so klar –
Kosaken sie ritten, wie’s immer schon war.

Sie sangen von Liebe, von Krieg und Gefahr,
Von Treue, die einst unverbrüchlich war.
Für Heimat, für Freunde, für Vater und Sohn,
Und für das Lied eines Mädchens zum Lohn.

Im grünen, stillen Tale klingt leise ihr Lied,
Das Mädchenherz bebt, wie ein Vogel fliegt.
Sie gab ihre Liebe dem jungen Soldat –
Kosaken, sie ritten – der Heimat naht.

---

Їхали козаки, їхали по полю
І лунала пісня про їхнюю долю.
Про їхнюю долю, про справжнюю волю.
Їхали козаки, їхали по полю...

Їхали козаки та й пісню співали.
Про те, як любили і як воювали
За рідную землю, за батьків і друзів,
І за спів дівочий, що дзвенить у лузі...

Ой, у лузі-лузі тая пісня ллється,
А дівоче серце, як пташина, б’ється...
Віддала кохання хлопцю молодому
Їхали козаки, їхали додому...