O Hryz, geh nicht heut zur Feier/ Ой не ходи Грицю

O Hryz, geh nicht heut zur Feier,  
Dort sind die Mädchen, sie können zaubern.
Die die schwarze Brauen im Antlitz trägt,  
Die weiß, wie man Liebe mit Zauber bewegt.

Am Sonntag grub sie das Kräuterlein,  
Am Montag wusch sie’s im Silberrain.  
Am Dienstag hat sie den Sud gemacht,  
Am Mittwoch hat sie den Hryz umgebracht.

Am Donnerstag starb er, das Herz war schwer,  
Am Freitag trug man ihn nimmermehr.  
Am Samstag früh rief die Mutter voll Wut:  
„Was hast du getan, mein eigen Blut?“

„O Mutter, der Hryz war ein falscher Mann,  
Der zwei zugleich nicht lassen kann!  
Drum soll er nicht ihr sein – und auch nicht mein,  
Er soll nun der kühlen, der Erde sein.

Ich tat es, o Hryz, aus tiefer Not,  
Dass meine Hand dich vergiftet tot.  
Vier Eichenbretter – das ist nun dein Haus,  
So endet die Liebe, so geht sie aus.“

---

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки чарівниці!
Котрая дівчина чорні брови має,      
То тая дівчина усі чари знає.        

У неділю рано зіллячко копала,
А у понеділок переполоскала,
Прийшов вівторок - зіллячко варила,  
А в середу рано Гриця отруїла.       

Як прийшов четвер - та вже Гриць помер.
Прийшла п'ятниця - поховали Гриця.
А в суботу рано мати дочку била:     
"Нащо ти, дочко, Гриця отруїла?"     

"Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,
Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!
Нехай він не буде ні їй, ні мені,    
Нехай достанеться Гриць сирій землі! 

Оце тобі, Грицю, я так і зробила,
Що через тебе мати мене била!
Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата -  
Із чотирьох дощок дубовая хата!"