https://www.facebook.com/share/p/1BYaPD3QnE/?mibextid=wwXIfr
https://www.facebook.com/share/p/1GvsUCWnSU/?mibextid=wwXIfr
Erster Teil: Einrichten der Optik.
Geben Sie zu, aber ehrlich: Das erste, was Sie dachten, als alles anfing, war, dass der Großvater einfach durchgeknallt ist. Entweder er hat seine Tabletten morgens nicht rechtzeitig genommen. Oder er hat sich einfach etwas in den Kopf gesetzt, und am nächsten Tag geht es ihm wieder gut. Und dann haben Sie immer öfter den zwanghaften Gedanken, dass Sie eines Tages aufwachen werden und all das nicht mehr da wird, nicht real. Dass das alles nur ein Traum war. Ein dummer, idiotischer Albtraum. Sie haben darüber nachgedacht, nicht wahr?
Denn das Gehirn eines normalen, gesunden Menschen will nicht glauben, dass das Spiel, das jenseits des „schönen Ozeans“(c) produziert wird, tatsächlich stattfindet. Das arme Gehirn protestiert und versucht verzweifelt, alles, was in den Vereinigten Staaten von Amerika im Allgemeinen und in Bezug auf die Ukraine im Besonderen geschieht, zu blockieren oder irgendwie rational zu erklären. Schließlich bekommt man den seltsamen Eindruck, dass jemand das größte Land der Welt als verrücktes Experiment von psychiatrischen Patienten leiten lässt. Oder die Kinder aus dem Film „Kinder des Zorns“ sind irgendwie erwachsen geworden und haben den, „der durch die Reihen geht“, zum Präsidenten gewählt. Und wir, die Ukrainer, leben jeden Tag in dem absurden Spiel der „Mafia“: Die Ukraine schläft ein und Donald Trump wacht auf.
Natürlich sind wir hier in der Ukraine nicht nur empört über den Dolchstoß der US-Regierung in den Rücken. Wir sind nicht nur schockiert über den Bruch der Verpflichtungen unseres mächtigsten Verbündeten, der mit einem Schlag drei Jahrzehnte guter Beziehungen zwischen uns zunichte gemacht hat, und dann auch noch drei weitere Jahre unglaublich fruchtbarer alliierter Zusammenarbeit im Angesicht eines ausgewachsenen Krieges. Das Ausmaß an Lügen, Gemeinheit und Niedertracht uns gegenüber ist wirklich erschütternd. Haben wir das wirklich verdient, nach so vielen Jahren des erbitterten Widerstands gegen den Moskauer Abschaum, der in unser friedliches Heim eingebrochen ist? Haben unsere Kinder und Enkelkinder das verdient? Es dauert nicht lange, bis man nicht nur den Glauben an die Menschen verliert, sondern auch an die grundlegenden Dinge, die unsere Gesellschaft ausmachen – an Gerechtigkeit, an Würde, an gegenseitigen Respekt und an die Liebe als universelles Konstrukt.
Aber, um Sie ein wenig zu beruhigen (falls Sie sich dadurch besser fühlen), wir sind nicht wirklich allein mit dieser bezaubernden „Feier des Lebens“ eines rothaarigen New Yorker Hochstaplers und Mistkerls. Schließlich untergraben er und seine Entourage nicht nur die Beziehungen zur Ukraine, sondern auch die Bündnisbeziehungen und die Verantwortung im Allgemeinen – mit Europa und Nordamerika, mit Japan und Südkorea. Als nächstes sind der Nahe Osten, Israel, Taiwan, Australien und all die anderen „Trottel“ an der Reihe, die einst an die USA glaubten.
Außerdem spielen wir, die Ukrainer, in diesem Theater der Absurdität und des Wahnsinns eigentlich nur eine kleine Nebenrolle. Die Rolle eines Lackmustests. Denn das Phänomen, mit dem wir alle konfrontiert sind, ist so neu für das 21. Jahrhundert, so umfangreich und wird so weitreichende Folgen haben, dass unsere Empörung nichts ist im Vergleich zu dem Schock und der Erschütterung, die die Welt als Ganzes erwartet. Wir können uns das Ausmaß der künftigen Zerstörung – des Ansehens, der Institutionen, der Zivilisation, der Kultur und der Bevölkerung – nicht vorstellen, die die Menschheit erwartet, wenn wir, die Bewohner des Planeten Erde, Angst bekommen und die Augen verschließen. Wenn wir unsere Hände in Unschuld waschen und unser inneres „Don`t Look Up“ einschalten.
Aber die größte Katastrophe, nur damit Sie es verstehen, wartet definitiv nicht auf uns. Die größte Katastrophe erwartet… die Vereinigten Staaten von Amerika selbst. Es wird nicht nur der Verlust des Titels des Welthegemons sein. Nicht nur der Verlust der Führungsrolle unter den demokratischen Ländern. Es wird ein Verlust der moralischen, intellektuellen, kulturellen und letztlich auch der finanziellen und wirtschaftlichen Führung sein. Es wird eine Art Sturz Luzifers sein, der den Plan Gottes verraten hat. Die schiere Dramatik dieses Sturzes wird in den Vereinigten Staaten selbst einen Tsunami unkontrollierbarer und unvorhersehbarer Prozesse auslösen. Es sei denn natürlich, jemand hält diese Zerstörung rechtzeitig auf.
Deshalb ist es nicht nur äußerst wichtig, all diese seltsamen Phänomene in den Vereinigten Staaten zu verstehen. Nicht nur zu erfassen. Nicht nur zu klassifizieren. Es ist äußerst wichtig, die Ursachen und das Vorhandensein von Nährböden zu analysieren, die diesen amerikanischen Wahnsinn nähren. Es ist auch wichtig, die Dynamik und die Richtung der Metastasierung dieses Tumors zu verstehen, und vor allem, die Folgen vorherzusagen und zu verhindern, dass ähnliche Prozesse in Europa auftreten. Denn, wie wir wissen, ist die Ukraine Europa, und wir müssen hier leben. Und wir haben vor, hier für eine lange Zeit zu leben.
Aus diesem Grund schreibe ich diesen Text ganz bewusst. Deshalb betone ich dies und werde es auch weiterhin tun. Deshalb rufe ich dazu auf, nicht nur zu verstehen, was geschieht, sondern auch zu handeln. Auf der Grundlage dieses Wissens müssen wir Methoden und Techniken entwickeln, um die Phänomene zu bekämpfen, die jetzt Amerika zersetzen und unsere Existenz bedrohen. Und wir, die Ukrainer, müssen mit gutem Beispiel vorangehen und bei der Bekämpfung dieses Phänomens definitiv an vorderster Front stehen. Denn wir kämpfen schon seit vielen Jahren erbittert dagegen an.
Aber was zum Teufel sind das für Phänomene und Prozesse, werden Sie sich fragen? Und worauf wollen Sie, ein weiterer kluger Kopf, hinaus? Und wo zum Teufel waren Sie früher? Um ehrlich zu sein, dachte ich zunächst, dass es sich bei all dem Schmutz und den Anschuldigungen gegen den US-Präsidentschaftskandidaten Donald John Trump vor allem um Rhetorik im Vorfeld der Wahlen und um eine Art schwarze PR seiner Konkurrenten zum reinen Wahlvorteil handelt. Natürlich war mir von diesem Wahlkampfgetöse übel, aber meine Freunde, die Trumps Unterstützer in den USA waren, versicherten mir immer wieder, dass „es nur eine Wahl ist. Das ist hier immer so. Er muss nur gewinnen. Du wirst sehen: Trump wird kommen und die Ukraine mit Waffen zuschütten, denn er ist besser als Biden“, und alles in demselben Style. Alles wäre ok gewesen, aber etwas hat mich dazu verleitet, die Antrittsrede des neuen US-Präsidenten zu hören. Die Amtseinführung in den Vereinigten Staaten ist immer ein großes Spektakel, und die erste Ansprache des neuen Staatsoberhauptes bestimmt tatsächlich die Richtung des Landes für die nächsten vier Jahre. Und hier…
„… Amerikas goldenes Zeitalter beginnt jetzt! …“ – das war wie ein elektrischer Schlag. Rückblenden und Verweise auf die erste Hälfte des 20. Jahrhunderts begannen sich in meinem Kopf abzuspielen: „Das Tausendjährige Reich“, „die höchste Zivilisation“, „die Größe der Nation“ und so weiter. All dies wurde oft in feurigen Reden von einem völlig anderen Redner vorgetragen, einem völlig anderen Führer einer völlig anderen Nation in einer völlig anderen Zeit. Es war etwas beängstigend, und ich konnte mir die Rede am 20. Januar nicht bis zum Ende anhören. Wenig später druckte ich sie aus, und mein Verdacht bestätigte sich. Ich wollte mich irren, aber…
„Wir werden von der Welt beneidet und lassen uns nicht länger benutzen“, „Unsere Souveränität wird wiederhergestellt“, „Amerika wird größer, stärker und weitaus außergewöhnlicher sein“, „Wir werden wieder die stärkste Armee aufbauen, die die Welt je gesehen hat“, „Es ist an der Zeit… wieder zu handeln… mit der Macht der größten Zivilisation in der Geschichte“, „Wir werden die Nation zu neuen Höhen des Sieges und des Erfolgs führen. Wir werden uns nicht entmutigen lassen“, „Ehrgeiz ist das Lebenselixier einer großen Nation. Von nun an werden die Vereinigten Staaten eine freie, souveräne und unabhängige Nation sein“, „Unser goldenes Zeitalter hat gerade erst begonnen“, usw.
Natürlich kann man all dies zunächst als Populismus betrachten: Es ist eine unbestreitbare Tatsache, dass Amerika in den letzten 80 Jahren das mächtigste, einflussreichste und vielversprechendste Land der Welt gewesen ist. Von welcher Art der Rückkehr zur Souveränität sprechen wir also? Von welcher Art von Freiheit und Unabhängigkeit sprechen wir und von wem?
Ausgewogenere Menschen werden diesen Strom des Bewusstseins als bloße schwülstige Rhetorik empfinden. Aber diese Rhetorik hat einen ganz bestimmten Zweck. Sie verzerrt die Realität. Sie demütigt künstlich das amerikanische Volk, demütigt die große amerikanische Nation, demütigt die Vereinigten Staaten von Amerika. Sie demütigt aus einem einzigen Grund – um die amerikanische Gesellschaft zu erschüttern und zu spalten. Denn die Antrittsrede geht Hand in Hand mit einem anderen – einer klaren und gezielten Darstellung des Feindes:
„Seit vielen Jahren hat ein radikales und korruptes Establishment die Macht und den Reichtum unserer Bürger an sich gerissen“, „es schützt nicht die gesetzestreuen amerikanischen Bürger, sondern bietet gefährlichen Kriminellen Unterschlupf und Schutz, viele von ihnen aus Gefängnissen und Irrenanstalten“, „ich Habel ein Mandat den schrecklichen Verrat und all die vielen Betrügereien, die stattgefunden haben, rückgängig zu machen“, „wir werden damit beginnen, Millionen und Abermillionen von kriminellen Ausländern in ihre Heimat zurückzuschicken“, „… [andere Länder] haben uns sehr schlecht behandelt“, „unsere Nation hat in den letzten Jahren sehr gelitten“, „Amerika wird wieder respektiert und bewundert werden“.
Und natürlich gibt es auch etwas Selbstverherrlichung: „Ich wurde von Gott gerettet, um Amerika wieder groß zu machen“ und „Unsere Präsidentschaftswahl wird als die größte und wichtigste Wahl in der Geschichte unseres Landes in Erinnerung bleiben.“
Aber ich stimme dem letzten Satz zu 100 % zu. Denn alles, was seit dem Amtsantritt von Donald Trump passiert ist, ist beispiellos, bedrohlich und sehr beängstigend. Gott schütze Amerika!
Denn die Rhetorik, die ersten Handlungen im Amt, die angekündigten Pläne und Tendenzen sind klassisch, unmaskiert und durchsichtig wie eine Träne, Faschismus. Ein Faschismus, der seit langem heranreift. Ein Faschismus, der auf mehreren Grundpfeilern der amerikanischen Gesellschaft ruht, von denen die wichtigsten die digitalen Technologien und die milliardenschweren Tech-Oligarchen sind. Wir alle stehen in den Vereinigten Staaten von Amerika erst am Anfang seiner Entstehung. Und Gott bewahre uns davor, dass sie sich zu einem monströsen Ungeheuer entwickelt und unsere Zivilisation in die Finsternis stürzt.
Warum wurden diese Schlussfolgerungen gezogen? Ich werde versuchen, dies in den folgenden Texten zu erklären. Und ich möchte hinzufügen: Wir sollten niemals aufgeben. Deshalb müssen wir weiter für die Streitkräfte spenden, weiter spenden und weiter spenden.
Zweiter Teil: Erstaunliche Parallelen.
Was hat der Faschismus damit zu tun? Warum etikettieren Sie die Dinge? Ein weiterer selbsternannter Trump-Experte. Sie wissen nichts über Amerika, also halten Sie die Klappe. Und denken Sie daran: Die Amerikaner haben den Präsidenten für sich selbst gewählt, nicht für die Ukraine! Und überhaupt, wie kannst du es wagen, den Präsidenten der Vereinigten Staaten nicht zu respektieren, du Bastard? Wie sehr hat Biden Ihnen geholfen? Warum schreibst du diesen Scheiß hier? Trump wird jetzt alles lösen und der Ukraine Frieden bringen, und du willst Krieg, du Couchexperte? Wenn ja, dann gibst du Russland das ganze Land bis zum Fluss Dnipro! Undankbare Fotze, Putin hat dich nicht genug bombardiert! Hier ist eine ungefähre Skala der Stufen der Realitätswahrnehmung amerikanischer Trumpisten, die aus der Ukraine stammen. Bis jetzt ist alles im Bereich von „Verleugnung und Zorn“. Und die Stadien des „Verhandelns“, der „Depression“ oder der „Akzeptanz“ sind noch nicht erreicht – es sind ja erst zwei Monate des Schlamassels vergangen. Und die USA sind die stärkste und mächtigste Wirtschaft der Welt. Und der ketaminsüchtige Elon Musk ist gerade erst in Schwung gekommen – er steht erst am Anfang des Prozesses der Zerstörung der amerikanischen Staatsmaschine. Allerdings ist die Geschwindigkeit dieser Zerstörung wirklich beeindruckend – etwa so schnell wie der Rückgang der Tesla-Aktien.
Aber was wissen wir wirklich über Gesellschaften (Gemeinschaften, Länder, Staaten, etc.), die am Faschismus erkrankt sind? Derselbe banale Faschismus, den es in den sonnigen, gottesfürchtigen Vereinigten Staaten von Amerika nie gegeben hat und natürlich auch nicht geben kann. Und alles, was hier geschrieben und gesagt wird, ist natürlich die Propaganda der demokratischen Medien und die Wahnvorstellungen des verdammten Joe Biden.
In diesem Zusammenhang ist es sehr interessant zu beobachten, wie sich die vom Faschismus befallenen Gesellschaften erstaunlich ähnlich sind. Welches sind ihre gemeinsamen Anzeichen und schmerzhaften Symptome? Wie sie alle die gleiche Art von Bösartigkeit und Schizophrenie hervorbringen. Begeistert und ohne Ausnahme. Und das erste, was sofort ins Auge fällt, ist das Vorhandensein einer staatlichen Politik der Privilegien, der Exklusivität und der Überlegenheit einiger Gruppen von Menschen gegenüber anderen in solchen Ländern. Daraus ergibt sich sofort der Gedanke der Exklusivität des eigenen Staates.
Ein Beispiel dafür ist die Rassenpolitik und die Vorstellung von der „Größe der arischen Ethnie“ in Nazideutschland. Und damit auch die Vorstellung vom „Dritten Reich“ als Verkörperung des „einen, universellen, ewigen deutschen Staates als ewiges Reich Gottes“.
Das moderne faschistische Russland beispielsweise ist schlichtweg infiziert von den Ideen des „großen russischen gottesfürchtigen Volkes“ und propagiert die Idee der „russischen Welt“, in der das zentrale Konzept das des „Heiligen Russlands“ ist, das im Gegensatz zum korrupten „verfallenden Westen“ eine Art Konzentration wahrer „Spiritualität, Moral und christlicher Werte“ darstellt.
Und hier: „Amerika wird größer, stärker und weitaus außergewöhnlicher sein“, „…Es ist an der Zeit… wieder zu handeln… mit der Kraft der größten Zivilisation in der Geschichte“ und „Gerade jetzt ist unsere Nation ehrgeiziger als jede andere Nation“, usw. – sagt Donald Trump in seiner Antrittsrede. Nun, der alte Mann macht es sich weiter und weiter. Was zum Teufel ist Faschismus? Und sagen Sie mir nicht, dass die Ideologie der MAGA-Bewegung (Make America Great Again) mit ihrer „America First“-Politik Faschismus ist. Sind Sie verrückt geworden?
Das zweite wichtige Symptom ist das Prinzip der Führung oder der Personenkult. Das heißt, nicht nur die Konzentration der Macht in den Händen eines obersten Führers, Häuptlings, Führers, Duce, Caudillo, göttlich gewählten Präsidenten usw. Es ist die Verherrlichung, fast Vergötterung dieser Person. Die Existenz eines Personenkults in faschistischen Staaten begünstigt den Aufbau einer Machthierarchie um den Führer herum, die nicht auf der Grundlage von Kompetenz, sondern ausschließlich auf den Prinzipien der Loyalität gegenüber dem Führer und der Loyalität gegenüber dem System beruht. Infolgedessen kommt es zu einer allmählichen Degradierung der öffentlichen Verwaltung mit den entsprechenden Folgen.
Die nationalsozialistische Propaganda stellte beispielsweise Adolf Hitler als die fast einzige Person dar, die Deutschland vor der Demütigung des Ersten Weltkriegs bewahren konnte. Jahrelang wurde der Führer als weiser, vorbildlicher und selbstloser Mensch in allen Lebenslagen dargestellt. Gleichzeitig bestand seine Entourage bereits 1945 zum großen Teil aus zynischen Opportunisten und moralisch Degenerierten, die zu keiner eigenständigen Entscheidung fähig waren.
Aber zum Beispiel der Kult um Putin als „lebenslanger Führer der Nation“ wird nicht nur durch Propaganda, sondern auch durch die Massenkultur aufgebaut. Wie das Sprichwort sagt: Andere Zeiten, andere Sitten. Daher gibt es in den Köpfen der Russen nicht nur das Bild eines idealen (sportlichen, abstinenten) Politikers, der als „Galeerensklave“ arbeitet und „mit Russland verheiratet“ ist, sondern auch ein zusätzliches Bild des „Jungen aus der St. Petersburger Hintergasse“ mit seinem nackten Defilé, der hinter Amphoren taucht, mit Geiern fliegt und der sicher „zuerst zuschlagen wird, wenn ein Kampf unvermeidlich ist“. Die Quintessenz dieses Kults ist die kriecherische Phrase eines von Putins Opportunisten: „Wenn es Putin gibt, dann gibt es Russland. Kein Putin, kein Russland!“. Denn er, Putin, war es, der nach Meinung der Russen „Russland von den Klippen geholt“ und seine frühere Größe wiederhergestellt hat.
Man könnte darüber lachen, aber dann plötzlich: „Ich wurde von Gott gerettet, um Amerika wieder groß zu machen“, war auf dem Capitol Hill auf der anderen Seite des Atlantiks zu hören. „George Washington ist der zweitbeste Präsident nach mir“, „Ich habe in 43 Tagen mehr erreicht als die meisten Regierungen“, „Der erste Monat meiner Präsidentschaft ist der schnellste in der Geschichte unserer Nation“, „Wir werden ein Wachstum haben, wie es noch nie jemand gesehen hat! Die geballte Selbstverherrlichung am Rande des Messianismus und des krankhaften Wahns, die mehr als hundertmal durch verzweifelten Applaus und Aufstehen unterbrochen wurde, kann natürlich nicht als Personenkult bezeichnet werden, aber…Was soll man mit dem Umfeld eines Führers machen, der nicht einmal das Mindestmaß an Sachkenntnis und Kompetenz besitzt? Ein reaktionärer und rechtsextremer Nationalist als Vizepräsident. Ein Fernsehmoderator als US-Verteidigungsminister. Ein Schriftsteller als Minister für Innere Sicherheit. Ein Anti-vaxxer als Gesundheitsminister. Ein Fan von Wladimir Putin als Direktor des Inlandsgeheimdienstes. Und ein Drogensüchtiger als Leiter des Department of Government Effectiveness (die berüchtigte DOGE). Und wenn wir uns an den gescheiterten Versuch erinnern, einen Pädophilen zum Generalstaatsanwalt zu ernennen, und an Trumps Kohorte seltsamer Berater, dann hat Hitlers Gefolge von 1945 sogar einige Vorteile.
Aber lassen wir uns nicht ablenken: Das nächste Symptom der Krankheit namens „Faschismus“ ist das obligatorische Feindbild – um ein konstantes Niveau von Hass und Angst aufrechtzuerhalten, um die Gesellschaft zu mobilisieren und um eine Idee oder einen Führer zu scharen. Die Feinde sind jene bösartigen Kreaturen, die verhindern, dass unsere Nation groß wird und unser Land seine Blütezeit, oder besser gesagt, sein „goldenes Zeitalter“, erreicht.
Der erste Feind sind natürlich die „Vorgänger“, denn sie sind es, die das Leben eines typischen Faschisten in den schrecklichen Zustand gebracht haben, in dem er lebt. In Nazideutschland waren dies die Regierungen der Weimarer Republik sowie die Kommunisten und Sozialisten. Auf der äußeren Schiene war der Feind der globale „Bolschewismus“ und die verdammten westlichen liberalen Demokratien. Aber der gemeinste, heimtückischste und damit gefährlichste Feind waren natürlich die Juden. Zuerst wollte man sie alle deportieren, und dann begann man, sie einfach auszurotten. Neben den Juden waren auch andere Minderheiten im Visier: Zigeuner, Homosexuelle, Sektantel und andere Untermenschen, wie die Nazis meinten.
Für den Durchschnittsrussen ist alles, was vor Putin geschah, eine verfluchte Zeit. Schließlich war es der „besoffene Jelzin“, der zusammen mit den Demokraten an der Macht die UdSSR zerstörte und Russland in die Katastrophe führte. Und jetzt ist Russland aufgestanden und liefert denselben verdammten westlichen liberalen Demokratien mitsamt ihren LGBT-Leuten einen würdigen Gegenschlag. Aber der abscheulichste, heimtückischste und daher gefährlichste Feind für die russischen Faschisten sind natürlich wir – die Ukrainer. Zuerst haben sie beschlossen, uns zu bestechen, dann umzuerziehen, schließlich zu deportieren und zu vertreiben, und jetzt sind sie dabei, uns einfach auszurotten. Und mit uns wurde ein Fließband der Unterdrückung von Minderheiten (politisch, national, sexuell, religiös usw.) innerhalb Russlands in Gang gesetzt.
Und jetzt raten Sie mal, welcher Abschaum das Leben eines gewöhnlichen amerikanischen Bürgers ruiniert hat, der für Trump gestimmt hat? Nun, natürlich der vorherige und „schlechteste Präsident in der amerikanischen Geschichte“ (c) Joe Biden. Und der verdammte Derp Stat, auch bekannt als die Bürokratie der US-Regierungsinstitutionen. Und der äußere Feind ist, wie Sie vielleicht schon erraten haben, definitiv nicht Russland oder gar China, sondern die gleichen… verdammten westlichen liberalen Demokratien (hören Sie sich die Münchner Rede von JD Vance zur Selbstentwicklung an). Aber der abscheulichste, heimtückischste und daher gefährlichste Feind für einen gewöhnlichen Amerikaner sind, Sie werden es nicht glauben, die Migranten. Ja, ja, für einen Amerikaner, der entweder ein Migrant oder ein Nachkomme von Migranten ist, ist ein anderer Migrant jetzt der größte Feind. Und die Abschiebungen haben bereits begonnen. Und zusammen mit den Migranten werden die gleichen Minderheiten – LGBT-Gemeinschaften, Öko- und Linksaktivisten, Frauenrechtler, Muslime, Vertreter anderer Religionen, Nationen usw. – ins Visier genommen (und ihre Rechte eingeschränkt). Das ist natürlich kein Faschismus, sondern nur ein Zufall.
Wie könnte ich das auffälligste Symptom eines faschistischen Staates nicht erwähnen – die völlige Missachtung des Völkerrechts. Und diese Missachtung ist ein direkter Weg zu territorialen Ansprüchen und der Neuziehung von Grenzen nach Belieben. Adolf Hitler betonte ständig die natürliche Auslese und das „Recht des Stärkeren“ in den Beziehungen zwischen den Ländern. Hitler schrieb in seinem Buch „Mein Kampf“ über den von ihm gehegten Traum eines Anschlusses Österreichs an Deutschland: „Diese Wiedervereinigung ist meine Lebensaufgabe, die mit allen Mitteln verwirklicht werden muss. Österreich muss in sein deutsches Vaterland zurückkehren.“ Und da die Zerstörung des Völkerrechts nur zu einer Steigerung des Appetits führt, waren das Sudetenland, die Tschechische Republik, Polen und der europäische Kontinent als nächstes vom österreichischen Anschluss betroffen.
„Die Krim und Sewastopol kehren in ihren Heimathafen zurück“, sagte ein begeisterter russischer Führer auf einer Kundgebung am 18. März 2014 nach der Annexion der Halbinsel Krim. Mit diesen Worten brachte er eine weitere Lähmung des Völkerrechts und seine Verachtung für dieses zum Ausdruck. Dann kamen der Donbass und die umfassende Invasion in der Ukraine. Und wenn man einen gewöhnlichen russischen Faschisten fragt: „Warum haben Sie die Ukraine angegriffen?“, ist die Antwort immer dieselbe: „Mit dem Recht des Stärkeren“.
„Wir zahlen Hunderte von Milliarden Dollar, um Kanada zu subventionieren. Warum? … Ohne diese enormen Subventionen würde Kanada aufhören, als lebensfähiges Land zu existieren. Das ist grausam, aber wahr! Deshalb sollte Kanada unser begehrter 51. Staat werden. Deutlich niedrigere Steuern und besserer militärischer Schutz für das kanadische Volk – und keine Zölle“, erklärt der Führer eines keineswegs faschistischen Landes fast jeden zweiten Tag und verkündet das Konzept „Frieden durch Stärke“. „Ich habe auch eine Botschaft an das unglaubliche Volk von Grönland. Wir unterstützen nachdrücklich Ihr Recht, Ihre Zukunft selbst zu bestimmen. Und wenn Sie sich dafür entscheiden, heißen wir Sie in den Vereinigten Staaten von Amerika willkommen. Wir brauchen Grönland für die nationale Sicherheit und sogar für die internationale Sicherheit… Und ich denke, wir werden es bekommen – so oder so, wir werden es bekommen. Wir werden Sie beschützen. Wir werden Sie reich machen. Und gemeinsam werden wir Grönland in Höhen führen, an die Sie nie zuvor gedacht haben“, erklärt er der ganzen Welt von der Tribüne des US-Kongresses aus, einem Symbol der majestätischen und einst unerschütterlichen amerikanischen Demokratie.
„Der Panamakanal ist ein Schandfleck. Der Panamakanal wurde für unser Militär gebaut… Der Panamakanal ist sehr wichtig für uns… und wir werden ihn zurückbekommen“, sagte der größte Präsident in der Geschichte der Vereinigten Staaten in einem Interview mit Journalisten. Ein derart leichtsinniges (oder vielleicht absichtliches?) Werfen mit solchen Phrasen, eine derart unverantwortliche Rhetorik ist nicht nur beängstigend, sie löst nicht nur einige historische Rückblenden im Kopf aus. Sie besagt, so traurig es auch klingen mag, die völlige Zerstörung des Völkerrechts und die völlige Zerstörung des Systems der internationalen Beziehungen, das nach dem Zweiten Weltkrieg entstanden ist.
Aber ob dies nur einige der oben hervorgehobenen Symptome sind (und glauben Sie mir, ich habe eine Menge davon in der Hinterhand), ein Zeichen des fortschreitenden Faschismus in den Vereinigten Staaten, wer weiß? Es liegt an Ihnen, das zu entscheiden. Und da ich diesen hinterlistigen Text ohne Anzug schreibe, ohne starke Karten und da ich Donald Trump nie gedankt habe, habe ich absolut kein Vertrauen in mich. Und so muss ich, um meine Schuld zu sühnen und all diese schändlichen, dreisten und schamlosen Lügen zu widerlegen, wie in dem alten bärtigen Witz über Wowotschka (nicht Zelensky) dreimal (!!!) erklären, dass es jetzt keinen Faschismus in Amerika gibt und mich demütig bei Ihnen allen entschuldigen. Also mache ich es jetzt wieder gut:
Es gibt keinen Faschismus in Amerika!
Es gibt keinen Faschismus in Amerika?
Es gibt keinen Faschismus in Amerika?!
Es tut mir leid!
Частина перша: Налаштування оптики.
Ану, признайтесь мені, але тільки чесно: перше, що ви подумали, коли все це почалось — це те, що дідо просто їбанувся. Або зранку вчасно не випив таблетки. Або, просто, йому щось в голову стрельнуло, а назавтра його обов’язково попустить. А потім все частіше стала з’являлась нав’язлива думка, що ви одного разу прокинетесь, а усього цього немає, не існує. Що все це просто сон. Дурний ідіотський кошмарний сон. Думали ж про таке, чи не так?
Бо мозок звичайної адекватної людини ну ніяк не хоче вірити, що та дичина, яка зараз продукується за «прекрасним океаном»(с), в дійсності відбувається. Бідний мозок протестує і відчайдушно намагається блокувати чи якось раціонально пояснити все те, що діється в Сполучених Штатах Америки в цілому і по відношенню до України зокрема. Адже складається дивне враження, що хтось в якості божевільного експерименту випустив порулити найбільшою країною у світі пацієнтів психіатричної лікарні. Чи діти із оповідання «Діти кукурудзи» якимсь химерним чином подорослішали та вибрали президентом Того, Хто Обходить Ряди. А ми, українці, кожного Божого дня живемо в доведеній до абсурду грі «Мафія»: Україна засинає — прокидається Дональд Трамп.
Звісно, ми тут в Україні не просто обурені ударом в спину від уряду Сполучених Штатів Америки. Ми не просто шоковані відмовою від зобов’язань нашого найпотужнішого союзника, який одним махом перекреслив три десятки років добропорядних відносин між нами, а потім, на додачу, іще три роки неймовірно плідної союзницької співпраці в умовах повномасштабної війни. Нас реально рве на шмаття від рівня брехні, підлості та ницості по відношенню до нас. Невже ми після стількох років запеклого опору московській погані, яка увірвалась у наш мирний дім, на це заслуговуємо? Невже на це заслуговують наші діти та онуки? Так недовго втратити віру не лише в людей, але, навіть, в ті фундаментальні речі, які формують наше суспільство — в справедливість, в гідність, у взаємоповагу та в любов, як універсальний конструкт, в цілому.
Але, щоб трохи вас заспокоїти (якщо звісно від цього стане легше), то ми, насправді, не є одинокими на цьому феєричному «празнікє жизні» одного рудого нью-йоркського афериста й покидька. Адже, він та його оточення повністю перекреслюють не лише відносини з Україною, але і свої союзницькі відносини та обов’язки в цілому — з Європою та Північною Америкою, із Японією та Південною Кореєю. На черзі Близький Схід, Ізраїль, Тайвань, Австралія та всі інші «лохи», які колись повірили США.
Більше того, ми, українці, насправді граємо лише невелику допоміжну роль у цьому театрі абсурду та божевілля. Роль лакмусового папірця. Бо явище, з яким ми усі стикнулись, настільки для 21-го століття нове, настільки масштабне і настільки буде мати далекосяжні наслідки, що наше обурення — це ніщо поряд із тим шоком та потрясіннями, які очікують на світ в цілому. Ми просто не уявляємо собі масштабів майбутніх руйнувань — репутаційних, інституційних, цивілізаційних, культурних, демографічних — які чекають на людство, якщо ми, мешканці планети Земля, зараз злякаємось і закриємо на все це очі. Якщо ми умиємо руки та увімкнемо такий собі внутрішній Don`t Look Up.
Але найбільша катастрофа, щоб ви розуміли, чекає точно не на нас. Найбільша катастрофа чекає… на самі Сполучені Штати Америки. Це буде не лише втрата звання світового гегемона. Не лише втрата лідерства серед демократичних країн. Це буде втрата морального, інтелектуального, культурного та, врешті решт, фінансового та економічного лідерства. Це буде таке собі падіння Люцифера, який зрадив Божий задум. Сама драма цього гріхопадіння потягне за собою просто цунамі некерованих та непрогнозованих процесів у самих Сполучених Штатах. Якщо, звісно, цю руйнацію хтось вчасно не зупинить.
Тому, надзвичайно важливо всі ці дивні явища в США не лише усвідомити. Не лише зафіксувати. Не лише класифікувати. Надзвичайно важливо проаналізувати причини виникнення та наявність поживних середовищ, які живлять цю американську двіжуху. Важливо, також, зрозуміти динаміку та напрямки розвитку метастаз цієї пухлини, а найважливіше — передбачити наслідки та попередити виникнення подібних процесів у нас в Європі. Бо, як ми знаємо, Україна — це Європа і нам тут жити. А жити ми плануємо довго.
Тому зараз я цей текст це пишу свідомо. Тому я про це наголошую і наголошуватиму надалі. Тому я закликаю не просто до розуміння того, що відбувається, але й до дій. На основі цих знань ми просто зобов’язані сформувати методи та прийоми боротьби із тими явищами, які зараз роз’їдають Америку та загрожують нашому існуванню. І ми, українці, маємо стати для всіх прикладом і однозначно бути на вістрі боротьби проти цього явища. Бо із подібним ми уже багато років запекло воюємо.
Та, бляха, що це за явища та процеси, спитаєте ви? І куди ти, черговий умнік, хилиш? І де ти, мать його так, був раніше?
Признаюсь чесно, спершу я вважав, що весь той бруд та звинувачення у бік кандидата в президенти США Дональда Джона Трампа — це здебільшого передвиборча риторика та такий собі чорний піар конкурентів задля чисто електоральної переваги. Звісно, всередині сильно муляло від цього передвиборчого шабашу, але знайомі прихильники Трампа у США наперебій заспокоювали, що «це все вибори. Це у нас так завжди. Йому просто потрібна перемога. От побачиш: прийде Трамп і завалить Україну зброєю, бо він краще Байдена» і все в такому ж дусі. Все було б спокійно, але потягнула мене нечиста краєм вуха послухати інаугураційну промову нового президента США. Інавгурація в Сполучених Штатах це завжди величне шоу, а перше звернення нового лідера по факту формує напрямок руху країни на наступні чотири роки. І тут…
«… Золота епоха Америки починається прямо зараз! …» — мене вдарило неначе током. В голові почали крутитись флешбеки та відсилки до першої половини 20-го століття: «Тисячолітній Райх», «вища цивілізація», «велич нації», тощо. Все те, що дуже часто озвучував у своїх полум’яних промовах зовсім інший оратор, зовсім інший лідер зовсім іншої нації в зовсім іншу епоху. Це дещо нажахало і промову 20-го січня до кінця я дослухати не зміг. Трохи пізніше я її роздрукував і мої підозри підтвердились. Я мріяв помилитись, але…
«Ми будемо предметом заздрощів і більше не дозволимо використовувати себе», «Наш суверенітет буде повернуто», «Америка стане більшою, сильнішою і набагато винятковішою», «Ми знову побудуємо найсильнішу армію, яку коли-небудь бачив світ», «настав час… знову діяти… з силою найвеличнішої цивілізації в історії», «Ми поведемо націю до нових висот перемоги і успіху. Ми не будемо стримані», «Амбіції — це життєва сила великої нації. Прямо зараз наша нація амбітніша, ніж будь-яка інша нація», «Від сьогодні США будуть вільною, суверенною та незалежною нацією», «Наша золота епоха тільки починається» і т.д.
Звісно, спершу це все можна оцінити просто, як якусь дичину: бо це беззаперечний факт, що Америка останні 80 років і так є найпотужнішою, найвпливовішою, найперспективнішою країною в світі. То про яке повернення суверенітету йдеться? Про яке здобуття свободи та незалежності і від кого?
Більш зважені люди сприймуть цей потік свідомості всього-на-всього як пафосну риторику. Але ця риторика має цілком конкретну мету. Вона викривлює реальність. Вона штучно принижує американський народ, принижує велику американську націю, принижує Сполучені Штати Америки. Принижує виключно для однієї задачі — розхитати та розколоти американське суспільство. Бо в інаугураційній промові паралельно йде інше — чітке і цілеспрямоване змальовування образу ворога:
«Протягом багатьох років радикальний і корумпований істеблішмент вилучав владу і багатства наших громадян», «він не захищає законослухняних американських громадян, але надає притулок і захист небезпечним злочинцям, багато яких з в’язниць та з психіатричних установ», «У мене є мандат… змінити жахливу зраду і всі ці численні зради, що мали місце», «ми розпочнемо процес повернення мільйонів і мільйонів кримінальних іноземців назад до їхніх місць», « … [інші країни] з нами поводились дуже погано», «В останні роки наша нація сильно постраждала», «Америку знову поважатимуть і захоплюватимуться нею».
Ну і, звичайно, куди ж без самовозвеличення: «Мене врятував Бог, щоб знову зробити Америку великою» та «Наші президентські вибори запам’ятаються, як найбільші та найважливіші вибори в історії нашої країни».
А от із останньою фразою я погоджуюсь на усі 100%. Тому що все те, що почалось нестись після вступу на пост президента США Дональда Трампа — це безпрецедентно, це загрозливо і це — дуже страшно. Боже, збережи Америку!
Адже, і риторика, і перші дії на посту, і озвучені плани, і тенденції — це класичний, не закамуфльований і прозорий, наче сльоза, фашизм. Фашизм, що визрівав давно. Фашизм, що опирається на кілька фундаментальних стовпів в американському суспільстві, найголовнішим із яких є цифрові технології та технологічні олігархи-мільярдери. Ми усі лише на початку його становлення в Сполучених Штатах Америки. І, дай бог, щоб він не розвинувся у жахливого монстра та не відкинув нашу цивілізацію у пітьму.
Чому було зроблено такі висновки? А ось це я спробую донести у наступних текстах. І хочу додати: нам ні в якому разі не потрібно опускати руки. Тому: донатимо на ЗСУ, донатимо і ще раз донатимо.
Частина друга: Дивовижні паралелі.
Ну, от до чого тут фашизм? Навіщо ти навішуєш ярлики? Ще один доморощений спеціаліст по Трампу. Ти нічогісінько не знаєш про Америку, тому помовч. І зарубай собі на носі: американці вибирали президента для себе, а не для України! І взагалі, як ти, падла, смієш виявляти неповагу до президента США? Багато вам Байден допоміг? Навіщо ти цю дрянь тут пишеш? Трамп зараз всьо порішає і принесе мир Україні, а ти що, хочеш війни, диванний експерт? Якщо так, то тоді віддаси Росії всю землю до Дніпра! Сссука неблагодарна, мало вас Путін бомбив!
Перед вами приблизна шкала стадій сприйняття реальності американськими трампістами — вихідцями з України. Поки-що все коливається в діапазоні «заперечення» та «гнів». І до етапів «торг», «депресія» чи «прийняття» поки ще не дійшло — пройшло ж бо всього-на-всього два місяці пиздеця. А США — це глиба із найпотужнішою економікою в світі. Та й кетаміновий Ілон Маск тільки увійшов у раж — він зараз лише на початку процесу руйнації американської державної машини. Хоча, швидкість цієї руйнації реально вражаюча — десь приблизно, як швидкість падіння акцій «Tesla».
Але що ми в дійсності знаємо про суспільства (громади, країни, держави, тощо), які насправді хворіють на фашизм? На отой самий банальний фашизм, якого в сонцесяйних богообраних Сполучених Штатах Америки, звісно ж, ніколи не було, і, тьху-тьху-тьху, бути не може. А все те, що навколо пишуть та говорять, це, звісно ж пропаганда демократичних ЗМІ та маячня проклятого Джо Байдена.
В цьому плані дуже цікаво фіксувати, як інфіковані фашизмом суспільства дивовижно схожі між собою. Які в них спільні ознаки та хворобливі симптоми. Яку вони всі продукують однотипну дічь та шизу. Натхненно та без винятку. І перше, що зразу ж впадає в око, то це існування в подібних країнах державної політики привілейованості, винятковості, вищості одних груп людей по відношенню до інших. Звідки зразу ж проростає ідея виключності власної держави.
Як приклад, тут можна привести расову політику та концепцію «величі арійської раси» у нацистській Німеччині. А з ними і саме поняття «Третього Райху», як уособлення «єдиної, всесвітньої, Вічної Німецької Держави, як Вічного Цаства Божого».
Сучасна фашистська Росіюшка, приміром, просто заражена ідеями про «великий русский народ-богоносец» та просуває ідею «русского мира», в якій центральною є концепція «Святой Руси», яка, на відміну від розбещеного «загнивающего Запада» є такою собі концентрацією справжньої істинної «духовности, нравственности и христианских ценностей».
І тут: «Америка стане більшою, сильнішою і набагато винятковішою», «..Настав час… знову діяти… з силою найвеличнішої цивілізації в історії» та «Прямо зараз наша нація амбітніша, ніж будь-яка інша нація» і т.д. — говорить у своїй інаугураційній промові Дональд Трамп. Ну, говорить і говорить собі дід. Який це, до дідька, фашизм? Ви ще тут скажіть, не дай Бог, що фашизмом є ідеологія руху MAGA (Make America Great Again) із їхньою політикою «America first». Здуріли чи що?
Другим важливим симптоммом є принцип вождізму, або культ особистості. Тобто не просто концентрація влади у руках верховного лідера, вождя, фюрера, дуче, каудільо, богообраного президента, тощо. А звеличення, чуть не обожнювання постаті цієї людини. Наявність культу особистості у фашистських державах спонукає до вибудовування навколо вождя владної ієрархії не за принципами компетентності, а виключно за принципами вірності вождю та лояльності до системи. Як результат: поступова деградація державного управління з відповідними наслідками.
Так, Адольфа Гітлера нацистська пропаганда змальовувала чуть не єдиною людиною, яка може врятувати Німеччину від приниження в результаті Першої Світової війни. Фюрера роками зображали, як мудру, зразкову та самовіддану людину у всіх аспектах життя. В той же час уже у 1945-му році його оточення здебільшого складалось із цинічних пристосуванців та моральних дегенератів, не здатних приймати жодних самостійних рішень.
А от, наприклад, культ Путіна, як «довічного вождя нації» вибудовується не лише пропагандою, але і масовою культурою. Як кажуть: інші часи — інші підходи. Тому в мізках росіян існує не лише портрет ідеального (спортивного, неп’ючого) політика, що працює, як «раб на галерах» та «женат на России», а й додатковий образ «своего пацана из питерской подворотни» із його дефіле з голим торсом, із пірнанням за амфорами, польотами зі стєрхами та який неодмінно «бьет первым, если драка неизбежна». Квінтесенцією цього культу є лизоблюдська фраза одного із путінських пристосуванців: «Є Путін — є Росія. Нема Путіна — нема Росії!». Бо саме він, Путін, на думку росіян, «паднял Расію с калєн» і відновив її минулу велич.
Над цим можна було б потішатись, як раптом: «Мене врятував Бог, щоб знову зробити Америку великою!» — почулось на Капітолійському пагорбі на іншому березі Атлантичного океану. «Джордж Вашингтон — це президент номер два після мене», «Я за 43 дні досяг більше, ніж досягли більшість адміністрацій», «Перший місяць мого президентства — найспішніший в історії нашої нації», «У нас буде зростання, якого іще ніхто не бачив!», «У нас будуть угоди, яких іще ніхто не укладав», «Ми залучимо такі інвестиції, яких іще ніхто не залучав», «Ми отримаємо трильйони і трильйони доларів», ми, ми, ми, я, я, я, я, я… Концентрація самовихваляння на межі месіанства та хворобливого марення, яка більше сотні разів переривається відчайдушними оваціями та вставаннями залу, звісно, аж ніяк не може вважатись культом особистості, проте…
Що робити із оточенням лідера, яке не відповідає навіть мінімальному рівню експертності та компетенції? Реакціонер та ультраправий націоналіст на посаді Віце-президента. Телеведучий на посаді Міністра оборони США. Письменниця на посаді Міністра внутрішньої безпеки. Антиваксер на посаді Міністра охорони здоров’я. Фанатка Володимира Путіна на посаді Директора національної розвідки. Ну і наркоман на посаді Департамента ефективності уряду (той самий уже сумнозвісний DOGE). А якщо згадати іще невдалу спробу поставити педофіла на посаду Генерального прокурора та когорту дивних радників Трампа, то оточення Гітлера в 1945-му році має навіть деякі переваги.
Але не відволікаємось: наступним симптомом хвороби під назвою «фашизм» є обов’язковий образ ворога — задля підтримування постійного рівня ненависті та страху з метою мобілізації та гуртування суспільства навколо ідеї чи вождя. Вороги — це ті кончені тварі, які не дають зробити нашу націю великою, а нашій країні не дають досягти розквіту, чи то пак «золотого віку».
Звісно, найпершим ворогом є «папєрєднікі», бо саме вони довели життя типового фашиста до того жахливого стану, в якому він живе. В нацистській Німеччині це були уряди Веймарської республіки, а також комуністи та соціалісти. На зовнішньому треку ворогом був світовий «більшовизм» і кляті західні ліберальні демократії. А от самим підлим, самим підступним, а тому і самим небезпечним ворогом були, звісно ж, євреї. Яких спершу хотіли усіх депортувати, а потім просто взялись винищити. А разом із євреями під роздачу попали й інші меншини: цигани, гомосексуалісти, сектанти та інші, на думку нацистів, недолюди.
Для середньостатистичного ж росіянина все, що було до Путіна — це проклятий час. Бо саме «п’яний Єльцин» разом із демократами при владі розвалив СРСР та привів Росію до катастрофи. А от тепер Росіюшка підвелась і дає достойну відсіч все тим же клятим західним ліберальним демократіям разом з їхніми ЛГБТ. А от самим підлим, самим підступним, а тому і самим небезпечним ворогом для російських фашистів є, звісно ж, ми — українці. Нас спершу вирішили підкупити, потім перевиховати, врешті-решт депортувати і вигнати, а зараз — просто винищують. А разом із нами запущено просто конвеєр репресій щодо меншин (політико-національних, сексуальних, релігійних, тощо) всередині Росії.
А тепер вгадаєте, яка наволоч зруйнувала життя звичайного американського обивателя, який ходив голосувати за Трампа? Ну, звісно ж попередній і «найгірший президент в історії Америки»(с) Джо Байден. Та клятий Deep State («глибинна держава»), він же — чиновницький апарат державних інституцій США. А зовнішнім ворогом, як ви вже здогадались, є точно не Росія, і, навіть, не Китай, а все ті ж… кляті західні ліберальні демократії (слухаємо для саморозвитку Мюнхенську промову Джей Ді Венса). А от самим підлим, самим підступним, а тому і самим небезпечним ворогом для звичайного американця, ви не повірите, є мігранти. Так, так, для американця, який або сам є мігрантом, або є нащадком мігранів — інший мігрант є зараз найбільшим ворогом. І депортації УЖЕ почались. А разом із мігрантами, як під копірку, попадають під роздачу (поки-що обмежуються в правах) все ті ж меншини — ЛГБТ-спільноти, еко- та ліві активісти, захисники прав жінок, мусульмани, представники інших релігій, націй, тощо. Звісно ж це ніякий не фашизм, а просто так співпало.
Ну я як же без найяскравішого симптому фашистської держави — повної зневаги до міжнародного права. А ця зневага є прямим шляхом до територіальних претензій та переділу кордонів на свій розсуд. Адольф Гітлер постійно наголошував про природний відбір і про «право сильного» у відносинах між країнами. А про свою заповітну мрію приєднати Австрію до Німеччини Гітлер писав іще у книзі «Майн Кампф»: «Це воз’єднання є моїм життєвим завданням, яке потрібно здійснити будь-якими можливими засобами. Австрія має повернутись до своєї німецької батьківщини». А так як руйнація міжнародного права приводить лише до збільшення апетитів, то далі після аншлюсу Австрії пішли Судети, Чехія, Польща і європеський континент остаточно залихоманило.
«Крым и Севастополь возвражаются в родную гавань» — виголосив 18 березня 2014 року на мітингу збуджений російський фюрер після проголошення анексії півострова Крим. Цими словами він констатував черговий параліч міжнародного права та свою зневагу до нього. Далі пішла двіжуха — Донбас і повномасштабне вторгнення в Україну. А коли питаєш пересічого російського фашиста «навіщо ж ви напали на Україну?», відповідь завжди одна і та ж: «По праву сильного».
«Ми платимо сотні мільярдів доларів, щоб субсидувати Канаду. Чому?…Без цієї величезної субсидії Канада перестане існувати як життєздатна країна. Жорстоко, але правда! Тому Канада має стати нашим омріяним 51-м штатом. Значно нижчі податки та кращий військовий захист для народу Канади — І жодних тарифів!» – чи не через день видає заяви лідер однієї зовсім не фашистської країни, проголошуючи концепцію «миру через силу».
«Я також маю повідомлення для неймовірних людей Гренландії. Ми рішуче підтримуємо ваше право визначати своє майбутнє. І якщо ви вирішите, ми вітаємо вас у Сполучених Штатах Америки. Нам потрібна Гренландія для національної безпеки і навіть міжнародної безпеки… І я думаю, що ми це отримаємо — так чи інакше, ми це отримаємо. Ми захистимо вас. Ми зробимо вас багатими. І разом ми піднесемо Гренландію до висот, про які ви ніколи раніше не думали» — на цілий світ заявляє він же із трибуни Конгресу США, символа величної та колись непохитної американської демократії.
«Панамський канал — це ганьба. Панамський канал був збудований для наших військових… Панамський канал дуже важливий для нас… і ми повернемо його назад» — заявляє в інтерв’ю журналістам все той же найнайнайвеличнішіший Президент за всю історію США. Подібне необдумане (а, може, цілеспрямоване?) кидання такими фразами, подібна безвідповідальна риторика не просто лякає, не просто активізує в свідомості якісь історичні флешбеки. Вона констатує, як би це сумно не звучало, повну руйнацію міжнародного права і повну руйнацію системи міжнародних відносин, які склались після Другої Світової війни.
Але чи є ці всього-навсього декілька підсвічених вище симптомів (а там їх у мене в загашнику, повірте, дофіга) ознакою прогресуючого фашизму в США, то хто його зна? Вирішувати вам самим. А так як пишу я цей облудний текст не в костюмі, без сильних карт і плюс я ще жодного разу не подякував Дональду Трампу, то немає мені абсолютно ніякої віри. І тому, щоб спокутувати свою провину та спростувати всю цю вищенадряпану ганебну, наглу та безсовісну брехню, я, як у тому старому бородатому анекдоті про Вовочку (не Зеленського), вимушений тричі (!!!) оголосити, що в Америці зараз не фашизм та покірно перед всіма вами вибачитись. Тому спокутую вину прямо зараз:
В Америці не фашизм!
В АМЕРИЦІ не фашизм?!
В Америці не ФАШИЗМ?!!
Ну, вибачте!
Übersetzungen zum Thema Ukraine 