Über die Liebe. Natalia Yaremchuk.

https://www.facebook.com/share/p/1YGJmUPq2S/?

Über die Liebe. 

Über eine gewöhnliche Wochenende. 

Darüber, wie sie am Morgen zur Pediküre ging und vergaß, das ihren Mann zu sagen. 

Und er war bereits mit dem Hund draußen unterwegs. 

Sie hatte vor, Mehl zu kaufen und später einen Apfelkuchen zu backen. 

Und er hatte für heute nichts geplant.

Und dann kam die russische Rakete, direkt in ihr Haus. 

Wie er mit seinem Hund zurücklief, wie er sich gegen die Nachbarn wehrte, die ihn festhalten wollten, wie er seinem Freund aus dem sechsten Stock ins Gesicht schlug, als der sich an seine Jacke klammerte. Wie ihm Asche in die Augen fiel, wie beißender Rauch in seiner Kehle brannte, wie er seine Hände nicht mehr spürte, als er brennende Möbel, Tapeten und Betontrümmer wegräumte. Und wie es ihm egal war, dass sie in letzter Zeit zugenommen hatte, dass ihre Kuchen nicht mehr so gut schmeckten, dass sie morgens nicht mehr joggte, dass sie manchmal Mundgeruch hatte, dass sie ständig mit ihm schimpfte und ihre Sachen überall hinwarf… 

Er wollte sie finden, um ihr sagen zu können, dass er sie sehr liebte. 

Wie sie ihre warmen Socken im Auto vergessen hatte, und deswegen barfuß lief und ihre Turnschuhe in den Händen hielt. Wie sie rannte und nach Luft schnappte und versuchte, durch den Rauch den Eingang zu ihrem Gebäude zu sehen. Wie sie nicht hineingelassen wurde. Wie sie schrie, bettelte, den Polizisten umarmte, drohte, aber es war alles vergebens. Wie sie ihre Turnschuhe anzog und ganz ruhig in die andere Richtung ging. Ganz ruhig. Wie sie selbst von dieser Ruhe erschreckt wurde. Wie die über den Zaun kletterte, von der anderen Seite um das Haus herum ging,  den Keller öffnete, zur nächsten Tür ging und auf das Dach kletterte. Und dann tränkte sie ihr Kopftuch in einer Pfütze auf dem Dach, wickelte es um ihr Gesicht und öffnete den Eingang zum Dachboden ihres Hauses. Und wie es ihr egal war, dass er schnarcht, vor ihr in der Garage versteckt, um mit seinen Freunden zu trinken, dass er nicht genug Geld verdient und immer mürrisch ist. Dass er schon eine Glatze hat und kurzatmig ist, dass er nach dem Waschen keine zweite Socke mehr findet… 

Sie wollte ihn finden, um ihm sagen zu können, dass sie ihn sehr liebt…

Wie sie in eine warme Decke eingewickelt waren, jemand Tee in einer Thermoskanne brachte, ein Psychologe sie etwas fragte, und sie sich mit verbrannten Händen festhielten und sich schwer atmend etwas zuflüsterten. 

Und ein schmutziger Hund saß neben ihnen und wirbelte mit seinem Schwanz Aschewolken in die Luft. 

In diesem Beitrag geht es um Liebe. 

Haltet durch 🇺🇦

---

Про кохання. 

Про звичайний вихідний день. 

Про те, як вона пішла вранці на педикюр, забувши попередити чоловіка. 

А він вже гуляв із собакою на вулиці. 

Вона планувала потім купити борошно й спекти пиріг із яблуками. 

А він взагалі нічого не планував сьогодні.

А потім прилетіла російська ракета, точнісінько в їх будинок. 

Як він біг разом із собакою назад, як пручався сусідам, які намагалися його втримати, як розбив обличчя свому другу з шостого поверху, коли той вчепився в його куртку. Як йому щось сипалося в очі, як їдкий дим випалював йому горло, як він не відчував свої руки, які розгрібали палаючі меблі, шпалери, бетонний мотлох. І як йому було байдуже, що вона погладшала останнім часом, що її пироги стали не такі смачні, що вона вже не бігає ранком, що в неї іноді буває неприємний запах із рота, що вона постійно його сварить й розкидає свої речі де завгодно… 

Він хотів знайти її, щоб встигнути сказати, що він її дуже кохає. 

Як вона забула теплі шкарпетки в салоні, тому що побігла босоніж, тримаючи кросівки в руках. Як вона бігла й задихалася, намагаючись розгледіти крізь дим вхід до свого підʼїзду. Як її туди не пускали. Як вона кричала, благала, обіймала поліцейського, погрожувала, але все було марно. Як вона взула кросівки й дуже спокійно пішла в протилежний бік. Дуже спокійно. Як їй самій стало лячно від того спокою. Як вона перелізла через паркан, обійшла будинок з іншого боку, відчинила підвал, перейшла до сусіднього підʼїзду, піднялася пішки на дах. А потім намочила в калюжі на даху свою косинку, обмотала нею обличчя й відчинила вхід до горища свого підʼїзду. І як їй було байдуже, що він хропе, тікає від неї в гаражі пиячити з друзями, що він мало заробляє грошей й постійно буркотить. Що він вже лисий і в нього задишка, що він постійно не може знайти другу шкарпетку після прання… 

Вона хотіла знайти його, щоб встигнути йому сказати, що вона його дуже кохає…

Як їх обгорнули теплою ковдрою, хтось приніс чай в термосі, щось запитував психолог, а вони, важко дихаючи, міцно трималися обпаленими руками один за одного й щось шепотіли один одному. 

І як брудний собака сидів поруч й здіймав хвостом хмарки попелу у повітря. 

Цей пост про кохання. 

Тримаймося 🇺🇦