„Schritt für Schritt, Tag für Tag kommen wir unserem Ziel näher.
Und wir haben nur ein Ziel – all diesen Abschaum, der uns zerstören wollte, aus unserem Territorium zu verbannen.
Sie werden es nicht schaffen. Dieses Mal nicht.“
***
So viel Trauer und so viele Sorgen,
Kaum ein Schritt gelingt am Morgen.
Dein Herz erstarrt, Verluste zählen,
Gute Nachrichten, sie bleiben fern und fehlen.
In einem Land, wo es so viele Kinder gibt,
Weiss man für was man lebt und wofür man stirbt.
Dieser Vogelkäfig ist so eng, dass es schmerzt.
Nach der Frühlingsfreude sehnt sich das Herz.
Der Morgen reißt mit der Zeit durch Wellenschlag,
Was bleibt nach uns? Freu dich und lach.
Zu Lieben bedeutet für alle da zu sein.
Zu Glauben heißt: Führ die anderen an.
Brücken brennen und brennen und Mauern wachsen.
Das fragiler Fundament, das alles hält
Sind Kinder, die ins Himmel des Landes sprießen,
Kinder erweitern die Sprache unserer Welt.
Ein Land, das keinem was übel nimmt.
Ein Land, das für ewig hier existiert.
Das Land, wo der Regen sich gern aufhält,
Über das Gedichte zu schreiben leicht fällt.
Das Land ist größer als jedes Übel.
Das wir für seine Vergangenheit lieben.
Jede ihrer Morgenröten lieben wir.
Und ein paar Fragen stellen sich mir.
Was hält uns überhaupt hier?
Auf dieser Erde sind so weniger wir.
Die Sterne scheinen so gütig auf uns.
Und Kinder kehren heim vom Fluss.
Kinder kehren in ihre Häuser zurück.
Wir sind es, die bleiben und leben im Glück.
Das Haus ist voller Stimmen und Gäste.
Das Land der Kinder atmet gemächlich.
„Крок за кроком, день по дневі ми рухаємося до своєї мети.
А мета в нас одна – викинути зі своєї території всю цю наволоч, яка прийшла нас знищити.
Ось лише нічого в них не вийде.
Не цього разу.“
***
Скільки печалей і скільки морок,
і ти вже не можеш ступити крок,
і вже зупиняєш серце, рахуючи втрати.
І так бракує добрих вістей
в країні, в якій так багато дітей
знають як варто жити й за що помирати.
Та клітка для птаха така тісна
і легко дається кожна весна,
і час обривається вранці відлунням прибою.
По нас лишаються радість і сміх.
Любити – це значить бути для всіх.
Вірити – значить уміти вести за собою.
Знову горять, горять мости і зводяться стіни,
але тримають нам горішні основи
діти, які які проросли у небо країни,
діти, що стали для нас продовженням мови.
Країна, яка не тримає зла.
Країна, яка тут завжди була.
Країна, в яку повертають дощі,
про яку так легко писати вірші.
Країна – більша за будь-яке зло.
Любити її за те, що було.
Любити кожне з її світань.
І в мене лишається пару питань.
Що нас тримає тут взагалі?
Нас так мало на цій землі.
Нам так щедро світять зірки.
Це діти вертаються від ріки.
Діти вертають в свої доми.
Це ми тут лишаємось жити, це ми.
Повен дім голосів і гостей.
Дихає тихо країна дітей.
Übersetzungen zum Thema Ukraine 