Anna Jags, ein Mädchen aus Mailand, möchte den Italienern von Mariupol erzählen. Sie hat Musik geschrieben. Wunderbare Musik. Tiefgründig, tragisch, stark.
Die Musik von Mariupol. Leere Höfe und dunkle Fenster, Treppen, die nirgendwohin führen, und riesige, entwurzelte Bäume.
Die Musik über Menschen, die in Panik rennen, und über brennenden Kerzen in grauen Kellern.
Die Musik der Gebete und der Hoffnung, die atemberaubend ist und Lust auf Leben macht.
Die Musik des grauen Himmels und der verrußten Wände.
Die Musik der einsamen und verzweifelten Bewohner einer sterbenden Stadt.
Durch die Melodie kann man ihre dunklen Gesichter und eisigen Hände sehen.
Man kann die Stimmen hören, die wie ein Echo klingen. Als ob sie nicht real wären. Sie werden fast vollständig von den Explosionen der Granaten und dem Lärm der Flugzeuge verdeckt.
Anna will ihre Musik mit meinen Texten kombinieren.
Es werden ihre Noten und meine Worte sein.
Sie werden Hand in Hand gehen.
Anna wird meine Texte ins Italienische übersetzen. Die Musik braucht nicht übersetzt zu werden. Die Italiener werden sie verstehen und fühlen.
Heute hat sie mir darüber geschrieben und mir die Musik geschickt.
Ich höre sie mir an und sehe Mariupol.
Nur in der Musik ist nicht alles so wie in der Realität. Es ist nicht alles hoffnungslos.
Ich höre sie und lebe wieder.
Und es scheint mir, dass meine Stadt nicht stirbt. Es ist Annas Musik, die sie rettet.
Wie können Musik und Krieg gemeinsam im Universum existieren?
Дівчина Анна Anna Jags з Мілана хоче розповісти про Маріуполь італійцям. Вона написала музику. Чудову. Глибоку, трагічну, сильну .
Музику Маріуполя. Порожніх дворів і темних вікон, сходів, що ведуть у нікуди і вирваних з коренем величезних дерев.
Музику людей, що біжать у паніці, і свічок, що горять, у сірих підвалах.
Музику молитв та надії, від якої перехоплює дух і хочеться жити.
Музику сірого неба і чорних від кіптяви стін.
Музику самотніх і зневірених жителів вмираючого міста.
Через мелодію можна побачити їх темні обличчя і крижані руки.
Почути голоси, які звучать, як луна. Начебто вони несправжні. Їх майже повністю перекривають вибухи снарядів та гул літаків.
Анна хоче свою музику поєднати із моїми текстами.
Це будуть її ноти та мої слова.
Вони йтимуть паралельно.
Анна переведе мої рядки італійською. А музику перекладати не треба. Італійці її зрозуміють та відчують.
Вона сьогодні написала мені про це та надіслала музику.
Я її слухаю та бачу Маріуполь.
Тільки в музиці все не так, як насправді. Все не безнадійно.
Я слухаю її і знову живу.
І мені здається, що моє місто не гине. Його рятує музика Анни.
Як у Всесвіті можуть існувати разом – музика та війна?
Übersetzungen zum Thema Ukraine 