Sag mir, meine Liebste: ist Februar düster
zu Ende? Es ist mir so kalt in dem Flüsse,
Ich hab‘ keinen Kreuz, keinen Grab, keine Ruhe…
Sad mir, meine Liebste: kommt Frühling, wie früher?
Sagt, bitte, ihr Leute – ist Februar heute?
Ich liege im Matsch, bin zerquetscht von dem Panzer.
Wer wird sich erinnern? Wer wird mich erkennen?
Vergißt mich nicht, Leute! Ich liebte das Leben!
Sagt mir, meine Freunde, sagt mir, die Nachbarn.
wie lange wird noch dieser Februar dauern?
Ich liege in Trümmern, ganz unten im Keller…
Sagt mir: ist da oben schon wärmer und heller?
Sagt, Mama und Papa, darf ich ohne Mütze
Schon draußen spielen und toben in Pfützen?
Hab meine verloren, als fremde Soldaten
mich hatten erschossen in unserem Garten.
Sag, Herrgott, Du siehst es? Du hörst diese Stimmen?
Herr sitzt neben mir, Er weint und wimmelt.
Steh auf, schaff wieder die Sonne und Sterne,
Dein Licht werde siegen, der Februar – sterben.
Скажи мені, люба – скінчився вже лютий?
Лежу я під кригою, холодом скутий.
Нема ні хреста, ні самої могили…
Скажи мені, мила – шпаки прилетіли?
Скажіть мені, люди, чи лютий розтанув?
Лежу у багнюці, розчавлена танком.
Ніхто не ховає, та й що там ховати…
Згадай мене, сестро! Згадай мене, брате!
Скажіть мені, друзі, скажіть-но , сусіди –
чи там, нагорі, зарясніли вже квіти?
Лежу під завалом, накрита стіною…
Скажіть мені, друзі – вже пахне весною?
Скажи мені, мамо, скажи мені, тато –
Вже можна без шапки надворі гуляти?
Бо шапку згубив я, коли мені в спину
поцілив солдат із чужої країни.
Скажи мені, Боже – Ти чуєш? Ти бачиш?
Ти поряд сидиш і у розпачі плачеш.
Давай мені руку, скажи: «паляниця»!
Ми сонце запалим, і лютий скінчиться.
Übersetzungen zum Thema Ukraine 