Schlagwort-Archive: Jüdisch

Mein Ukrainisches wächst ins Himmel aus der Erde, die schwarz, warm und weich, wie frisches Brot ist. Die Wurzeln umschlingen sich und trinken sich voll mit dem

himmlischem und irdischem Wasser, aber noch mehr mit dem menschlichen Unglück.

Es ist knorrig und rau, wie die Hände der Menschen,

Die auf diesem Land Bäume, Häuser und Kinder wachsen lassen.

Ein weißer und ein schwarzer Vogel kämpfen im blutigen Himmel,

Auf Gräbern und Kirchen ragen Kreuze aus dem Boden.

Glaube, Hoffnung, Liebe sprießen aus der Erde –

Egal wie oft sie getötet werden, sie sprießen wieder,

denn in der Erde sind ihre Wurzeln unzerstörbar, wie die Erde selbst,

wie der Himmel über ihr, in dem Sterne Körner sind und die Nacht Ackerland ist.

Mein Jüdisches umarmt die Erde aus der Höhe von Himmlischem Jerusalem, wo der Sand der Zeit

von Ewigkeit zu Ewigkeit fließt, und unser Schicksal gleicht diesem fließenden Sand …

Und jeder deiner Vorfahren stützt dich

damit du nicht müde wirst, nicht aufgibst, nicht umkehrst –

Von der Wüste der Freiheit zum Ort der Sklaverei. Adonai echad!

Blut ist nicht das, was durch die Adern fließt, sondern das, was aus den Adern fließt.

Alle, die nicht auf der Erde überlebten, leben im himmlischen Jerusalem.

Seine Mauern umarmen die ganze Erde, wie eine Mutter ein Kind,

Sie sind unzerstörbar und unbesiegbar, wie die Erinnerung und wie das Leben,

wie Glaube, Liebe und Hoffnung, die aus der Erde sprießen,

und den Himmel erreichen wo sie Gott im himmlischen Jerusalem finden.

---

Моє українське в небо росте із землі,

чорної, теплої і м‘якої, як свіжий хліб.

Коріння сплелося і досхочу напилося води

небесної і земної, але більше – людської біди.

Воно вузлувате й пошерхле, як руки людей,

що ростять на землі цій дерева, домівки, дітей.

В небі кривавім б‘ються білий та чорний птах,

із землі проростають хрести на могилах і на церквах.

Із землі проростають віра, надія, любов –

скільки їх не вбивають, вони проростають знов,

бо в землі їх коріння, незнищéнне, як і сама земля,

як небо над нею, де зірки – то зерна, а ніч – рілля.

Єврейське моє обіймає землю с висот

Небесного Єрусалиму, де перетікає пісок

із Вічності в Вічність, і долі наші – як той пісок, що тече…

Але кожний твій предок тобі підставляє плече,

щоб ти не втомився, не зрікся, не повернув назад –

з пустелі свободи в оселі рабства. Адонаї ехад!

Кров – не те, що тече по жилах, а те, що тече із жил.

В Небесному Єрусалимі живуть всі ті, хто на землі не дожив.

Стіни його обіймають всю землю, як матір дитя,

Вони непорушні і незнищéнні, як пам‘ять, і як життя,

як віра, любов і надія, що проросли із землі,

і сягнули неба, і в Небесному Єрусалимі Бога знайшли.